Філософія кохання в творчості письменників кінця ХІХ – середини ХХ століття (на матеріалі творчості Т.Манна, Р.Кіплінга та О.Купріна)

рух вперед. Але у всій творчості Кіплінга є таємниця, другий план. Його дуже важко помітити, тому що цей письменник нас обманює, примушуючи повірити, що його позиція - та, що з барабанним боєм звучить у віршах. Побачити справжнього Кіплінга заважає маска, яку він так довго формував, що вона майже приросла до його обличчя. Потрібні чималі зусилля читачів, щоб відділити її від справжнього обличчя. І що ж ми побачимо? Обличчя, спотворене болем знань, обличчя злякане, нервове, неспокійну душу. Знаючи, яка безодня відчаю криється в його серці, Кіплінг забороняв собі будь-яку інтроспекцію, але інколи вона все ж таки проникає в слова, які ніби-то випадково сказані.

Звичайно, Кіплінг був містиком. Він знав, що кожна річ має другий, а то й третій план існування. Але про це було важко здогадатися, читаючи його чіткі і виразні фрази: "В пакете Триджего обнаружил половинку сломанного браслета, кроваво красный цветок дака, щепотку бхусы, то есть соломенной трухи и одиннадцять орешков кардамона. Пакет был свого рода письмом, но не бестактным и компрометирующим, а тонким и зашифрованным любовным посланием" [24, 34].

Про містицизм письменника говорить його розуміння таїнства творчості: "Он не любил рассказывать свои профессиональные секреты. Говоря о том, как надо писать, предпочитал рассуждать о сортах бумаги и отточенности перьев. Но иногда всё же проговаривался: творчество - тайна, художнику нашептывает слова Демон и нет смысла ему противиться. Напротив, надо затаив дыхание, слушать его шепот, переводить его знаки в слова" [26, 17]

Згідно з уявленням Р. Кіплінга, людські закони вибудовуються в ієрархію, яка пронизує все: від закону сім'ї до закону культури і універсаму. Вищезгадані віршовані рядки підкреслюють, що Європу і Азію він розуміє як дві гігантські корпорації, кожна з яких володіє власними внутрішніми законами і ритуалами, як дві самодостатні єдності, незмінні, рівні лише самі собі і закриті один для одного. Проте є „великие вещи, две как одна: во-первых - Любовь, во-вторых - Война" [26, 14], по відношенню до яких обидва закони співпадають. Обидва вимагають: від коханого - вірності і самопожертви, а від воїна - мужності і поваги до ворога. Так виникає вузький простір, на якому межа між цими корпораціями тимчасово зникає, звільняючи місце для чесного поєдинку або коротких любовних обіймів, про те до тих, хто (подібно героям оповідань "За межею" і "Без благословення церкви") намагається "зупинити мить", закон невблаганний - вони або гинуть, або знову опиняються перед суцільною стіною, яка загороджує вхід у чужий світ.

2. 3. Особливості зображення теми кохання у творах Дж. Р. Кіплінга (на матеріалі оповідань «Ліспет», «Саіс міс Йол», «За межею», «Без благословення церкви», «Через вогонь», «Стріли Амура»)

У багатьох оповіданнях Кіплінга (серед них і "Ліспет") відчувається журналістська манера різко і лаконічно подавати інтригуючі факти. Через яскравий фактичний матеріал пробивається реалістичне начало: "Это мой муж. Я нашла его на дороге в Баги. Он расшибся. Мы выходим его, и, когда он поправится, пастор нас обвенчает" [24, 20].

Саме таку думку висловила дочка бідного індійського горця з цікавим та дивним ім'ям Ліспет: "Котгарский пастор назвал её Элизабет - "Лиспет", как произносят в горах на языке пахари"

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні