Філософія кохання в творчості письменників кінця ХІХ – середини ХХ століття (на матеріалі творчості Т.Манна, Р.Кіплінга та О.Купріна)

цей епіграф? І чому саме італійською мовою? Італійська мова - мова музики, зрозуміла лише людям мистецтва. І повість також звернена до тих, хто зможе (точніше, захоче) зрозуміти. Саме ім'я Бетховена звучить як трагічний акорд для тих, хто знає про трагічну долю геніального композитора. Друга соната - твір маловідомий навіть в музичних колах, але разом з тим - це улюблена мелодія Желткова і Віри Шеіної. Очевидно, письменник бачив щось спільне між своїм і бетховенським твором, а значить, вказівка композитора слухачу - це і прохання автора до читача Largo Appassionato. Так повинна звучати музика Бетховена. Так потрібно читати і саму повість, про яку Горький схвально відгукнувся: «А какая превосходная вещь "Гранатовый браслет" Куприна. . . Чудесно. И я - рад, я - с праздником! Начинается хорошая литература! " [37, 497].

Музика. . . Вона супроводить нас усе наше життя, саме вона засвідчує неповторність буття людини, неповторність її почуттів. Кожна людина розуміє її по-різному. Одних вона підносить, інших змушує страждати. Музика стає учасницею подій, звучить у важливі хвилини життя, коли зароджується почуття любові і коли після важких випробувань усвідомлюється зміст істинного щастя.

Звернемося до другої частини сонати (Largo Appassionato, D-dur) Л. Бетховена. Саме її Купрін вибрав для свого твору "Гранатовий браслет "-твору, який став шедевром письменника. Як бачимо, це не випадково. Саме такою музикою автор налаштовує нас на роздуми про сутність життя, про цінні речі, про святі почуття

Не випадково у самій сонаті багато світлих контрастів, ритмічної активності, ясно виражена мелодійність. Задушевність, теплота, насиченість переживань - ось характерні риси, які переважають в образах Largo Appassionato. Ця музика – символ великого кохання Желткова до Віри Миколаївни. Тут прекрасне багатство емоційних відтінків Largo. Головна тема з її зосередженою хоральністю є стержнем. А навколо цього стержня виникають і світла печаль інто­націй ласкавої мови, і драматизм мінорного проведення теми.

Друга частина сонати характеризується повільністю, спокоєм. Композитор ніби дає нам можливість роздумувати над життям, над плинністю часу. Бетховен у цій сонаті висловлює свої світлі почуття. Саме Largo Appassionato із другої сонати – це намагання (в образ­но-ідейному розумінні) подивитись на світ ніби з внутрішньої сторони, зі сторони моральних нормі. У тенденціях зовсім схожих частин можна помітити відлуння філософсько-релігійних поглядів тієї епохи. Але в тому-то і справа, що Бетховен лише інколи тор­кався релігійної сфери. Переважає у нього реальний життєвий зміст думок людей того часу над проблемами етичного, проблемами вдоско­налення особистості, яка, заглиблюючись у свій внутрішній світ, отримує сили для того, щоб оволодіти пристрастю і підкорити вищим моральним цінностям. Як бачимо, що саме в Largo – це бо­ротьба і перемога.

О. І. Купрін з великою майстерністю використав даний му­зичний твір у своїй повісті "Гранатовий браслет". Він хотів пока­зати» що у цій сонаті є щось дуже близьке йому І почуттям його головного героя. Письменник бачив, скільки спільного має твір Бетховена з його повістю. У ній Appassionato, на нашу думку, - це не смиренна молитва, а пристрасний голос кохання. Життя повинно бути схоже не на тиху гавань, а на повноводну могутню ріку. Жити потрібно Largo Appassionato - ось що хотів сказати Бетховен. Желтков і, звичайно, Купрін. Це монолог

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні