Філософія кохання в творчості письменників кінця ХІХ – середини ХХ століття (на матеріалі творчості Т.Манна, Р.Кіплінга та О.Купріна)

без слів, правдиво вражаюча сповідь, сповідь страждаючої людини, скарги, ридання, сум са­мотнього нерозділеного кохання, тяжкі передчуття, гіркі сумніви, намагання знайти вихід, поминальний дзвін, світла віра, безнадійний відчай, ніжна печаль і т. п. - як бачимо, безліч відтінків. Музика перероджує душу головної героїні Віри Шеїної. Вона нарешті розуміє, що втратила все, чого вже не повернути: "Она узнала с первых аккордов это исключительное, единственное по глу­бине произведение. И душа ее как будто би раздвоилась. Она единовременно думала о том, что мимо нее прошла большая любовь, которая повторяется только один раз в тысячу лет. Вспомнила слова генерала Аносова и спросила себя: почему этот человек заставил ее слушать именно это бетховенское произведение, и еще против ее желания? И в уме ее слагались слова. Они так совпадали с музыкой, что это были как будто бы куплеты, которые кончались словами: "Да святится имя Твое" [38, 90]. Недарма Людвіг ван Бетховен вважав своїм творчим кредом такі слова: "Музика повинна запалю­вати вогонь в душі людській" [2, 490]. Саме вона - музика - облагороджує, підносить, робить людину веселою чи сумною, виражає внутрішній світ її почуття. Під звуки музики, урочистої та печаль­ної, розпочинає тремтіти душа княгині. Під звуки музики у повісті виникають ритмічні фрази. Перед нами ніби віра у прозі, - тут і молитва про кохання, і глибокий сум про його недосяжність; тут відображається і злиття двох душ, одна з яких дуже пізно зрозу­міла величність іншої.

Смисл повісті "Гранатовий браслет" полягає не тільки в проселенні кохання, великих людських почуттів, але і в утверд­женні благородства простих людей. О

І. Купрїн дав нам можливість. доторкнутись до високих почуттів людини, нагадав про загальнолюд­ські цінності. У цьому творі звучить тема високого кохання. Саме твір "Гранатовий браслет " - підтвердження того, що майстер слова шукає в, реальному житті людей, які спроможні піднятися над буденною бездуховністю, які готові віддати все, навіть життя, не потребують нічого натомість. І в листі до Д. Батюшкова Купрін стверджує: "Любовь - это самое яркое и наиболее понятное воспроизведение моего Я. Не в силе, не в ловкости, не в уме, не в таланте, но в творчестве выражается иццивидуальность, но в любви" [64, 33].

Письменник змальовує у повісті кохання як величний скарб, який трапляється людям раз на тисячу років. Однак, попри його унікальність ї надзвичайно високий сенс – це не почуття, яким обдаровані янголи, а земна пристрасть людей, які страждають і багато чого не розуміють, і врешті приречені на втрату кохання. Ось чому повість Купріна має трагічний характер. Також і тому, що единою запорукою вічного кохання є смерть. А відтак і сильне воно, як смерть. У висвітленні цього парадоксального поєднання письменник по-новому підходить до трактування вічного мотиву, а саме – смерть внаслідок кохання не фатальність, її без жодних труднощів можна було уникати, але людина у цьому світі абсолютно самотня і єдиним сенсом життя є кохання; втрачати його через зовнішнє, жорстоке і зверхнє втручання, вона здатна зробити вибір лише на користь смерті. Саме кохання - божественний дарунок, а смерть засвідчує неповторність почуття, без любові немає і не може бути життя.

Отже, "Гранатовий браслет" - прославление большого челове­ческого чувства, которое

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні