Філософія кохання в творчості письменників кінця ХІХ – середини ХХ століття (на матеріалі творчості Т.Манна, Р.Кіплінга та О.Купріна)

выдерживает все испытания, все преграды, торжествует над бедностью, клеветой, безнадежностью, презрением людей. Это глубокая драма невознагражденной любви " [30, 15].

Висновки

В результаті дипломного дослідження ми прийшли до висновку, що у в к. ХІХ-серед. ХХ ст. література дала глибинне висвітлення феномену кохання. Філософія кохання у цей час була і етикою, і есте­тикою, і психологією, і осягненням божественного. Своє досліджен­ня ми намагалися підвести під філософське підґрунтя. Ми з’ясували, що на творчість німецького письменника Т. Манна (особливо раннього періоду) великий вплив мала філософія Ніцше та Шоненгауера. Видатні філософи І. Соловйов, Л. Карсавін та В. Розанов представляли собою єдину лінію в російській філософії кохання, що була пов’язана з захистом індивідуального, особистого кохання, - і це також мало вплив на творчість російського письменника О. І. Купріна. А на творчість англійського письменника Дж. Р. Кіплінга надзвичайно вплинула Індія, що знайшло відображення у його творчості.

В цілому аналіз проблеми трактування кохання дозволяє стверд­жувати, що неабияке місце у визначенні феномену кохання займала на той час література. Саме воша виступала як носій сучасної освіти, мудрості і гуманності, як засіб з’ясування співвідношення особистості і суспільства, соціального устрою життя, відношення між представниками різних соціальних верств і культур.

Такі письменники, як Т. Манн, Дж. Р. Кіплінг, О. І. Купрін (у Німеччині, Англії, Росії) створили надзвичайні і по-своєму прекрасні шедеври у змалюванні кохання

Вони у своїх творах підніма­ли людину до усвідомлення і переживання безкінечного духовного багатства цього почуття (хоча й кожен з письменників робив це по-своєму).

Німецький письменник Т. Манн взагалі тяжів до філософського осмислення дійсності. Це митець філософського складу. Питання життя та смерті, любові та ненависті, здоров’я та хвороби, відносність плину часу та здатність людської особистості до перевтілень – це ряд тих загальних проблем філософії, які аналізувалися на сторін­ках творів Т. Манна. Його цікавив внутрішній світ людини, її емоційне та інтелектуальне життя. Митець з великою майстерністю змальовував складні, незвичайні стани людської психіки. Духовне життя його героїв складне та незвичайне. Стихія трагічності є основною емоційною стихією творчості Т. Манна. Ця трагічність присутня у всіх проаналізованих нами новелах про кохання ("Маленький пан Фрідеман", "Луїзхен", «Трістан», "Тоніо Kpeгер").

Героїв ранніх новел митця ("Маленький пан Фрідеман", "Луїзхен" переслідують хвороби та слабкість духу, власна нерішучість та безпомічність, що саме і губить їх. Від жорстокості ко­ханих жінок гинуть добрі, але слабкі духом та фізично нездорові пан Фрідеман та адвокат Якобі. А героїні цих новел так і не зуміли оцінити силу їхнього почуття. В новелі Т. Манна "Трістан" тема кохання з’являється лише тоді, кола героїня твору Габріела Клетер’ян починає виконувати на фортепіано вагнерівського "Трістана". Вплив творчості німецького композитора Вагнера на творчість Т. Маша є очевидною, і ось саме тут звучить "мелодія кохання" - велична, сильна, пристрасна. Лірично, натхненно звучить тема ко­хання в цій новелі. І хоча вона не є основною, у цьому творі (досить часто ця тема, як і в інших творах Т. Манна, присутня поряд з іншими темами, зокрема темою мистецтва), проте які високі, пристрасні слова звучать у "Трістані". І щось близьке в розумінні кохання російським письменником О. І. Купріним виникає у Т. Манна саме тут. Ще в одній із найбільш музичних та ліричних новел Т. Манна – новелі "Тоніо Крегер" – з’являється тема

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні