Філософія українського романтизму

- К. , 1991. - С. 27]. Польща та Москва Україну розполовинили. “І пропала Україна. Але так здається” [Там само. - С. 28]. Бо встане Україна зі своєї могили, “<. . . > і знову озоветься до всіх братів своїх слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні крепака, ні холопа - ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у хорутан, ні у сербів, ні у болгар”. А Україна “буде неподлеглою Річчю Посполитою в союзі слов'янськім” [Там само. - С. 30]. Усі слов'яни повинні об'єднатися. Кожен народ повинен мати власну мову, літературу. Буде створена слов'янська рада, яка вирішуватиме питання щодо слов'янського Союзу. Слов'янські народи є між собою рівними; основою законів та освіти повинна бути християнська віра. Слов'янський Союз стане духовним та політичним об'єднанням слов'ян, де кожен народ буде самостійним. Йти до цього треба через децентралізацію Російської імперії, побудову федеративно-демократичної організації суспільства.

М. Костомаров зробив спробу порівняти російський та український національний характери. На думку М. Костомарова, у росіян загальне (Бог або цар) стоїть вище за особистість, а українці високо цінують особисту свободу; росіянам притаманна нетерпимість щодо інших вір, інших народів, інших мов; ідеал росіян - монархія, натомість ідеал українців - федерація; росіяни, на відміну від українців, народ “матеріальний”, хоча не дуже люблять природу. На наш погляд, з таким протиставленням погодитися дуже важко, якщо взагалі можливо. Але заслуговує на увагу сама спроба визначення рис українського національного характеру, що пов'язано із історією українського народу

До Кирило-Мефодіївського братства належав видатний культурний діяч П. Куліш. Він теж відстоював ідею національно-культурної автономії України, теж звернувся до української історії, знання якої має важливе значення для відродження України, як і збереження національних традицій, мови. Ідеал П. Куліша - хутір, незіпсований сучасною цивілізацією, де живуть патріархальні традиції, де люди безпосередньо спілкуються з природою, і все це виховує благородство в їхніх натурах, природня простота дає людині чисте серце, а серцю відкривається всесвіт. П. Куліш вважав, що у житті домінуючу роль грають духовні чинники. Мислитель орієнтувався на моральні норми Нового Заповіту. Дослідники творчості П. Куліша завжди підкреслюють певну непослідовність його поглядів. Так, прагнучи української державності, він уявляв її як автономію у складі Російської імперії. П. Куліш неоднаково ставився до ролі українського козацтва. У своєму творі “Мальована гайдамаччина” він критикує козаччину та гайдамаччину та їхню ідеалізацію деякими літераторами. Руйнівні, революційні методи боротьби, пов'язані із кривавою жорстокістю, були для П. Куліша несприйнятні. Він намагався поєднати християнський гуманізм із визвольною боротьбою повстанців.

П. Кулішу притаманні кордоцентрично-екзистенціальні погляди, спрямованість на “внутрішню” людину. Він пише про боротьбу “внутрішнього” та “зовнішнього” в людині. “Внутрішнє” - це сутнісне в людині, правдиве, глибоке, “сердечне”, де живе любов до Бога та України. Серце уособлює внутрішню глибину людини, її душу. П. Куліш вважав, що народна мова - це “голос серця”, “мова серця”, “передвічний скарб”.

Творчість П. Куліша являє собою оригінальний синтез просвітницьких, романтичних та позитивістських ідей. Як писав Д. Чижевський, П. Куліш еволюціонував від романтизму до позитивізму, від релігійного світогляду до культу науки, від православ'я до спільної для всіх

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні