Філософсько-світоглядні доктрини Миколи Хвильового

План

Філософсько-світоглядні доктрини Миколи Хвильового. 3

Формальна загальність «Я» як модус буття. 4

Використана література. 12


Філософсько-світоглядні доктрини Миколи Хвильового

Філософія «Я» в інтерпретації М, Хвильового є ключовою для розуміння ідейно-естетичних витоків творчої спадщини видатного письменника, прочитаної через герменевтичну призму.  

 «Я» - багатопланове поняття, яке широко використовується і розтлумачується у філософії, психології, психофізіології, у науках про людину. Філософсько-психологічне поняття «Я», його категоріальний статус трактується сьогодні в найрізноманітніших значеннях. Нас же цікавить перш за все його онтологічний вимір. Значення і особистий смисл слова «Я» завжди залежить від того мовного і життєвого контексту, у якому вони використовуються. У системі «Я» - «Я» це слово значить щось інше, ніж у відносинах «Я» - «Ти», «Я» - «Ми», «Я» - «Вони» чи «Я» - «річ» [2, с. 3]. 3 багатоаспектних визначень ми вичленяємо синтезований еквівалент «Я», дефініції якого подаються сучасними науковцями у досить широкому спектрі «Я» осмислюється як носій нашего су6'єктивного світу, відображения самого себе у світі, суб'єкт людської самості. У «Я» - оцінна сутність світу, «образ самого себе», подвоєння самого себе. Художня література дала яскраві взірці «Я». Фази самоусвідомлення свого «Я» відтворив Марсель Пруст у романі «По направлению к Свану. . . ». В основу «Я» А. Ф. Потебня, Т. Рибо, С. Корсаков, В. М

Бехтерев клали свідомість i самосвідомість почуття «буття у cвiтi». Важливим фактором здійснення «Я» є пам'ять. Фактично категорія пам'яті ототожнюється iз свідомістю i самосвідомістю i є структурним ядром, де вони розглядаються як атрибути буття. З точки зору філософії онтологічного (Хайдеггер), феноменологічного підходу система естетичних цінностей залишається як пам'ять психосфери, ноосфери (Тейяр де Шарлей П. , В. Вернадський), як віддзеркалений образ «Я», банк інформації.  

 Звернення до форми «Я» у новелах Хвильового як тристороннocтi відносин «Я-Ти- Ми» i творення естетичною свідомістю дійово icтopичнoї свідомості, включає ix моральну обов'язковість i пiдзвітність, що Кант називає категоричним імперативом, Гегель трагічною провиною, X. Г. Гадамер «суттю герменевтичного досвіду» за умов, коли «Я» повинен рахуватися з чимось в мені самому, навіть якщо б не було нікого, хто вимагав би від мене брати це до уваги [4, с. 200].  

 З цією прозірливістю в синтетичнім промені М. Хвильовий побачив причини деформації «Я» i окреслив переродження. Прочитаємо лише коментар до новели «Із Вариної бюграфії» iз щабля сучасного дня. Haвіть без акцентації він промовисто говорить сам за себе: «Життя дрібної буржуазії завжди йде під контролем «чужої волі», себто - під контролем волі якогось класу - чи то буржуазії, чи то пролетаріату - в залежності від обставин». За часів великої громадянської війни пролетаріат, тягнучи за собою вищезгаданий соціальний прошарок, не міг не запліднити його своїми ідеями, i він його, як вiдомо, запліднив. Великі маси дрібної буржуазії по6ігли туди, куди з боями «підступили загони червоних полків», бо запліднена ідеями революційного класу дрібна буржуазія відчула «щось таке, що з його власті їй уже ніколи не вирватись» [12, с. 646

 

Формальна загальність «Я» як модус буття.

 Свідомість є здійснення в «Я» буття, тобто здійснення власної суб'єктивності в самій суб'єктивності свідомості. За допомогою механізму пим'яті зберігається від дитинства до старості наше nepвicнe «Я».  

 Як суб'єкт, воно стає основною формою ліричного твору, входить в категорію художності, увиразнює об'єкт зображення у романі Чiнгізa Айтматова «И дольше века длится день», де знеособлене в образі манкурта

1 2 3 4 5 6