Фінансово-кредитний механізм

поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон’юнктури і повинна бути спрямована на зменшення кредитного ринку. Тому банки при наданні кредитів повинні вдавати заходів щодо запобігання кредитних ризиків.

До цих заходів належать :
-перевірка здатності позичальника повернути позичку;
-перевірка забезпечення позички, чи гарантії її повернення третьою особою (банком,страховоюкомпанією);
-створювання резервного фонду, тощо.
   Як було сказано вище, кредитна діяльність займає провідне місце в діяльності банків, яка водночас носить як ризиковий так і прибутковий характер. Потрібно також зазначити, що банківський кредит надається для забезпечення розвитку і розширення сфери виробництва і обігу, задоволення споживчого попиту населення, інших напрямків господарської діяльності.
  Так найпоширенішими є кредитні відносини між банками та підприємствами, організаціями і товариствами. Другий тип відносин – це кредитні відносини між банками і державою. Третій – між підприємствами, організаціями та товариствами. Четвертим типом є відносини між банками та населенням і останній (п’ятий) – між фізичними особами і банками (споживчій кредит).
  Виходячи з наведених вище типів кредитних відносин, розрізняють три основніформикредиту:
- товарний кредит (коли покупці одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу);
-грошовий;
-акцентний,авальний.
         Але, існуючи в таких формах, кредит має виконувати такі функції:
-перерозподільчу;
-емісійну;
-контрольну.
          При визначенні функцій кредиту треба мати на увазі, що при зміні економічної суті в процесі історичного розвитку змінюються і його функції


За допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення, отже – кредит виконує перерозподільчу функцію. Наступною функцією кредиту є створення грошей для грошового обігу – емісійна функція.

         Для розуміння суті кредиту важливе значення має рух позиченої вартості відповідно до розвитку кредитних відносин між двома суб’єктами, тобто на мікрорівні.

         Рух позиченої вартості можна назвати відтворювальним і виразити формулою:

                                      ВВ – НП – ОП . . . ВП . . . ВК – ПК – ОК,

ВВ – формування вільної вартості у кредиторів;

НП – розміщення вільних коштів у позички;

ОП – одержання додаткових коштів розичальником;

ВП – використання позичальником одержаних коштів на свої потреби;

ВК – вивільнення коштів з обороту позичальника;

ПК – повернення позичальником коштів кредитору;

ОК – одержання кредитором коштів, наданих у позичку.

         Виходячи з цієї формули, можна виділити такі етапи відтворювального руху кредиту:

         1-ша стадія – формування вільної вартості як джерела надання позичок (операція ВВ);

         2-га стадія – розміщення вільної вартості в позичку (операція НП - ОП);

   3-тя стадія – використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження (операція ВП);

 4-та стадія – вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позики (операція ВК).

  5-та стадія

1 2 3 4 5 6 7 8