Фінансування наукових розробок

науково-технічної продукції, в якому беруть участь орендарі, від ринку, сформованого приватними власниками, полягає у тому, що орендний колектив не може самостійно змінювати напрямок науково-технічної організації, якщо це пов'язано зі зміною складу основних фондів, бо через амортизацію відбувається відтворення зношених основних фондів. Якщо держава вилучає амортизацію та використовує її на цілі, далекі від відтворення основних засобів даної організації, то рано чи пізно орендний колектив, використовуючи власний прибуток на розширення виробничої бази, стає власником підприємства. Але таке відбувається рідко, тому що власник, аби розвиватись, використовує для капіталовкладень не лише амортизацію, а й частину прибутку.

Якщо держава, залишаючи за собою право володіння власністю, зберігає профіль науково-технічної організації, то в умовах звуження ринку науково-технічної продукції виникає потреба припинення існування організації як наукової, наукові організації перепрофілюють свою діяльність на інше заняття (торгівлю, виробництво, біржові та банківські операції тощо), які дають найбільший прибуток у поточних економічних умовах. Якщо ринок науково-технічної продукції розшириться, то постане необхідність у приватизації науково-технічної організації, бо державна опіка стає гальмом розвитку науки. Але приватизація науково-технічної організації може здійснюватися у тому разі, коли гарантовано майбутню прибутковість наукової діяльності організації. За умов, коли "обвально" скорочується місткість ринку науково-технічної продукції внаслідок скорочення прибутків і витрат держбюджету на науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, масова приватизація науки призведе до адекватного скорочення виробництва та зниження пропозиції наукового продукту.

Наступний чинник державного втручання в управління економічними процесами пов'язаний з наявністю державних пріоритетів, які здійснюються або за рахунок прямого першочергового фінансування, або через кредитні, податкові, цінові та інші важелі. Іншим аспектом державного регулювання ринку науково-технічної продукції є допомога держави у розвитку ринку кінцевої продукції. Таке стимулювання ринку науково-технічної продукції характерне для нових продуктів і технологій, коли ринок кінцевого споживання ще не сформований з причини високої вартості експлуатації, недостатньої конкурентоспроможності, але які будуть конкурентоспроможними у перспективі

Ступінь централізації виробленого національного прибутку характеризується часткою його вилучення через податкову систему та платежі у державний бюджет. Високий ступінь централізації є основою існування державного ринку науково-технічної продукції, низький її ступінь — передумова створення недержавного ринку науково-технічної продукції.

Високий ступінь вилучення у бюджет значної частки первинних прибутків призводить до зменшення накопичень підприємств у цілому та зменшення їх спрямування на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, оновлення продукції та технологічних процесів.

Якщо припускається здійснення великих народногосподарських проектів з використанням капіталовкладень, то це потребуватиме значного вилучення прибутків, і ринок науково-технічної продукції буде значною мірою лише ринком державних замовлень. Якщо ж передбачається орієнтація на приватну ініціативу, то норма вилучення прибутку повинна бути низькою для розширення можливостей державного сектору. Є певна мінімальна норма вилучення прибутку, пов'язана з необхідністю фінансування фундаментальних, пошукових та прикладних досліджень стратегічного напрямку, а також оборонних програм, соціальної підтримки населення, розвитку охорони здоров'я тощо. Розвиток ринкової інфраструктури: грошово-кредитного ринку, інноваційних фондів та банків, фондового ринку, страхових, пенсійних, інвестиційних фондів — стимулює розвиток ринку науково-технічної продукції. Серйозний науково-дослідний проект потребує 2—3-х років науково-дослідних робіт і стільки ж часу на дослідно-конструкторські роботи й підготовку виробництва. Оскільки до комерційної реалізації проект потребуватиме вкладень, то його хтось повинен фінансувати. У країнах з розвиненою ринковою інфраструктурою особливо широко використовують механізм венчурного фінансування, що сприяє розвиткові особливого сегмента ринку науково-технічної

1 2 3 4 5 6