Фінансування наукових розробок

продукції — ринку ризикових інноваційних проектів. Цей ринок складається з інституційних інвесторів, великих корпорацій. Вони вкладають гроші у створення ризикових фірм з надією на отримання акцій цих фірм за пільговими цінами. Вдалі проекти забезпечують багаторазове перекриття коштів, вкладених на початкових стадіях розроблення проектів.

Розвиток законодавчої бази накладає відбиток на характер ринку науково-технічної продукції і насамперед на патентно-ліцензійне законодавство. Власне ринок ліцензій — це одна з головних форм існування ринку науково-технічної продукції. Якщо не відпрацьовані питання патентно-ліцензійної діяльності, то розвиненого ринку науково-технічної продукції, який функціонує в розвинених країнах, також не буде, оскільки відсутні основні правові форми ринкової передачі інтелектуального продукту. Наявність відповідної бази, що регулює діяльність усієї інноваційної сфери, служить дійовим стимулом підвищення ефективності праці науковців, сприяє швидкому впровадженню та розширенню нововведень.

Важливим чинником, який впливає на характер ринку науково-технічної продукції, є ступінь організаційного злиття науки з виробництвом. Зрештою можуть бути дві форми: здійснення наукової діяльності у складі виробничих одиниць і поза виробничими утвореннями. Якщо переважає перша форма, то на ринок виводиться інтелектуальний продукт, який має технологічно довершенішу форму, часто вже апробований у виробництві, але має меншу новизну. Річ у тім, що підприємствам невигідно випускати на сторону ефективну технологію. По-перше, це створює конкуренцію, а по-друге, не дає змоги отримати додатковий прибуток, який утворюється на нових ринках. Якщо продукт реалізується на ринку самостійною науковою організацією, то зростає прогресивність і новизна продукції, а також зменшується її вартість. Останнє пов'язане з тим, що споживач купує науковий продукт, перспективи ринкових і виробничих можливостей якого недостатньо відомі. Часто самі розробники не знають справжньої вартості наукової продукції, яка ще може бути удосконалена у дослідних підрозділах виробничого споживача і запатентована

Аналіз впливу різних чинників на механізм ринку науково-технічної продукції засвідчив, що модель цього ринку є інтегрованою системою. В цілому можна виділити такі ринкові моделі:

  1. бюджетну пріоритетну орієнтовану модель, характерну для майже 100% фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за державними науково-технічними програмами. Учасниками робіт такої моделі можуть бути науково-технічні об'єднання різних типів і форм власності;
  2. змішано-пайову модель. У цьому випадку держава бере участь у фінансуванні науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт спільно з приватними комерційними і некомерційними організаціями. Власниками науково-технічної продукції і змішаної є державно-приватні організаційні структури, які можуть бути споживачами, а також продавцями наукової продукції1.

На міжнародному ринку науково-технічної продукції можна виділити контрактну модель; моновиробничу, або модель одного замовника; полівиробничу; модель монополії розробника; конкурентну модель [1].

Моновиробнича модель характеризує ситуацію, коли розробник науково-технічної продукції працює на одного споживача. Така ситуація характерна для вузькоспеціалізованих науково-технічних установ, що складаються з одного підприємства або об'єднання підприємств. При цьому підприємство-замовник може отримувати науково-технічну продукцію і від інших розробників. Полівиробнича модель формується на підставі зв'язків, коли розробник інтелектуального продукту пов'язаний з кількома підприємствами-споживачами.

Модель монополії розробника виникає в умовах орієнтації споживача на одного розробника науково-технічної продукції. При цьому розробник диктує свої умови і має незначну зацікавленість у задоволенні потреб споживачів виробництва. Така модель переважає у низці галузей України. До такої ситуації призвела багаторічна боротьба у сфері науки проти дублювання робіт. Конкурентна модель, навпаки, передбачає наявність вибору споживачами розробників науково-технічної продукції. Розробники інтелектуального продукту конкурують між собою за

1 2 3 4 5 6