Фінансування наукових розробок

ринки збуту продукції і за споживача.

Практичні результати наукової діяльності свідчать, що реалізацію загальної моделі товарно-грошових відносин при освоєнні науково-технічних досягнень бажано здійснювати з урахуванням специфіки галузей та територіальних особливостей.

У науково-виробничих формуваннях ключова роль має відводитися науковій установі як джерелу наукової продукції, впровадження якої відбивається на ефективному функціонуванні усього науково-виробничого підкомплексу. Тому відпрацювання конкретних моделей економічного механізму освоєння інновацій з урахуванням змісту розподілу сукупної ефективності наукової розробки, отриманої від спільної діяльності науковців і споживачів новації, є важливою ланкою удосконалення їхніх взаємовідносин.

З метою надання пріоритетної підтримки розвитку науки як визначального джерела економічного зміцнення держави в Україні теж прийнято Закон "Про наукову і науково-технічну діяльність" [2]. У ньому передбачено пільги для суб'єктів науково-технічної діяльності, але за теперішнього стану виробництва вони малосприятливі для наукових установ. Пільги, передбачені цим законом, не відіграють стимулювальної ролі у науковій діяльності. Праця вчених стала низькооплачуваною і непрестижною, що призводить до втрати кращого інтелектуального потенціалу, розвивається спадкоємність наукових шкіл, що може спричинити згортання багатьох напрямів у науково-пошуковій діяльності.

Світова практика напрацювала багато методів побічного впливу на посилення інвестиційної активності в галузі науки. Кредитно-фінансові важелі дають можливість не лише поєднувати науково-технічний розвиток окремих науково-дослідних установ, їхніх експериментальних підприємств, а й використовувати повернення коштів як стимул для підвищення ефективності виробництва. Доцільно використовувати пільговий кредит для розв'язання проблем створення нових зразків техніки, сортів та порід. Крім того, пільги можуть бути використані як інструмент поліпшення якості роботи. Наприклад, для досягнення відповідних споживчих властивостей вибору, а також створення нових технологій, якщо режим пільговості поставлений у залежність від раніше передбаченого результату

Таке фінансування можливе як на державному рівні, так і всередині інноваційного комплексу за допомогою комерційного інноваційного банку [3].

Значним важелем державного регулювання відносин науки й виробництва в умовах ринку є податкова система. Треба значно більше уваги приділити стимулювальній ролі податкової політики, пов'язувати пільги передовсім із пришвидшенням освоєння науково-технічних досягнень. Податок має відчутно зменшуватись залежно від обсягу витрат на наукову розробку та освоєння нової високоефективної продукції. Через недосконалість законодавчої бази в умовах переходу до ринку наявні податкові пільги не стимулюють інноваційні процеси. Треба прибуток (дохід) дослідно-конструкторських, конструкторсько-технологічних організацій, дослідних господарств і дослідних заводів звільнити від податків. З метою підвищення зацікавленості виробників у реалізації наукових розробок доцільно звільнити від оподаткування ту частку їхніх витрат, яка використана ними на оплату договірної тематики.

З метою підвищення матеріальної зацікавленості науковців, за підвищення престижності наукової діяльності, треба запровадити в науково-дослідних установах контрактну систему залучення наукових працівників до розробок найпріоритетніших напрямів науки. Виділяти кошти під конкретну програму досліджень керівникові певної програми з правом самостійного розпорядження коштами. Єдиним критерієм оцінки наукової роботи має бути відповідність виконаної наукової розробки встановленим замовником (державою) параметрам інновації та строки використання робіт. Необхідно дозволити науково-дослідним установам, як і іншим державним структурам, розвивати в повному обсязі підприємницьку діяльність, створювати малі, спільні підприємства й виробництва, інші підприємницькі та комерційні структури свого наукового профілю, засновниками яких можуть бути наукові установи, дослідні господарства, підприємства, проектно-конструкторські організації. їхню діяльність доцільно спрямовувати на співпрацю з іншими підприємницькими структурами і формуваннями в опрацюванні, доопрацюванні й освоєнні результатів наукових розробок в Україні та за її межами.

1 2 3 4 5 6