Фізіологія спинного і головного мозку

завдати легенького удару гумовим молоточком по сухожилку чотириголового м'яза стегна (Г-рефлекс).  

Під дією удару сухожилок прогинається, і це супроводжується несильним, але синхронним розтяганням усіх екстра-фузальних волокон цього м'яза. Це в свою чергу спричиняє розтягання всіх його пропріорецепторів. Збудження від пропріорецепторів аферентними шляхами передається до а-мотонейронів, що розміщені в передніх рогах спинного мозку цього ж самого м'яза. Активація а-мотонейронів викликає скорочення м'яза. При скороченні розтягаються з формуванням відповідного рефлексу й м'язи антагоніста. До того ж завдяки скороченню обох м'язів можливе "активне" замикання суглоба і припинення руху. Тому збудження, крім того, що передається на а-мотонейрони цього ж самого м'яза через інтернейрон, гальмує а-мотонейрони м'язів антагоніста. Це моно-синаптичний рефлекс. Подразнення аферентних шляхів електричними стимулами супроводжується //-рефлексами. Сегментарні фазні рефлекси використовують для топічної діагностики уражень спинного мозку.

Кращим прикладом захисного згинального рефлексу є такий з шкірних покривів (рис. 26). У цьому разі існує аналогічна ситуація з гальмуванням м'язів антагоніста. Однак збудження до а-мотонейронів згинача передається через інтернейрон. Чому до згинача? Тому що найбільш частими й корисними робочими рухами кожного організму є саме згинальні рухи. Вони й закріпилися в еволюційному процесі як захисні. У фазних рефлексах, на відміну від тонічних, обов'язково бере участь м'яз антагоніста

Із захисним згинальним рефлексом тісно пов'язаний перехресний розгинальний. Так, рефлекторне згинання однієї кінцівки викликає контрлатеральне розгинання кінцівки з протилежного боку. Багато рефлексів спинного мозку мають стереотипну, ритмічну форму. Завдяки подразненню у спинному мозку виникає поперемінна активація одних (наприклад, згиначів) і гальмування інших (наприклад, розгиначів) м'язів і навпаки.

Фазні рефлекси - захисні. Так, сухожильні рефлекси забезпечують м'язи від розриву при їх сильному розтяганні (гомеостаз довжини), рефлекси на вкорочення - від розриву (відриву надкісниці) при сильному скороченні.

До вегетативних рефлексів спинного мозку відносять рефлекси сечовиділення і дефекації, потовиділення і найпростіші судинні. їхній рівень недостатній для забезпечення нормальної життєдіяльності. Так, ці нервові центри не забезпечують підтримання артеріального тиску відповідного життєдіяльності організму навіть на мінімальному рівні в стані спокою.

Провідникова функція спинного мозку обумовлена висхідними й низхідними нервовими шляхами, які через нього проходять. Висхідні шляхи проводять усю шкірно-пропріорецептивну чутливість і відповідно беруть участь у забезпеченні зв'язку організму із зовнішнім середовищем. Сюди відносять тонкий пучок Голя і клиноподібний -Бурдаха, спіноталамічний, -тектальний і -мозочковий (вентральний Говерса й дорзальний Флексінга) шляхи. Через низхідні - відбувається контроль його діяльності центрами, що знаходяться вище. Це досягається впливом як на первинні аферентні волокна і нейрони висхідних шляхів, так і на мотонейрони спинного мозку. До того ж вестибулоспінальний шлях, активуючи а- і у-мотонейрони екстензорів, одночасно пригальмовує такі флексорів. Ретикуло-, рубро- і кортикоспінальні шляхи, навпаки, активують а- і у-мотонейрони флексорів і пригальмовують такі екстензорів. Те, що три шляхи контролюють згинальні рухи й тільки один розгинальні, підтверджує їхню домінуючу роль у корисних рухах організму. Крім того, вестибуло- і ретакулосшнальний шляхи іннервують м'язи тулуба і проксимальні м'язи кінцівок; два інших (рубро- і кортикоспінальний) - іннервують дистальні м'язи кінцівок. Перші два (проходять у передніх канатиках спинного мозку) утворюють медіальну низхідну систему, яка відповідає за тонічні й грубі рухи; два інших (проходять

1 2 3 4 5 6