Фольклористично-етнографічна діяльність Івана Франка - організація збирацько-дослідницької роботи

Іван Франко — вчений широкого діапазону - письменник, літературознавець, лінгвіст, етнограф, фольклорист. Імпульс до такої титанічної роботи йому давало насамперед тісне спілкування з народом. "Яко син селянина, вигодуваний твер­дим мужицьким хлібом, я почуваю себе до обов'язку віддати працю свого життя тому простому народові", - сказав І. Франко на вечорі, присвяченому 25-літтю його літературної діяльності.

Однією з важливих ділянок праці вченого була фольклористика. Без на­роднопоетичних скарбів (пісень, приповідок, казок, оповідань, легенд, переказів та ін. ) Франко не став би таким багатогранним письменником. Його захоплював тонкий ліризм пісень, їх тональне багатство, відшліфованість приказок, мудрість казок, легенд. Досліджуючи ритміку в поезіях поета, зокрема цикл із збірки "Зі­в'яле листя", Ф. Колесса зазначав, що Франко складав ці вірші під мелодії відомих йому народних пісень. Водночас оригінальність поета полягала в тому, що він умів створити свій окремий вірш, свою поетичну мову, свій індивідуальний стиль [7, с. 344]. Без сумніву, народні оповідачі, співаки мали великий вплив на форму­вання письменницького хисту Франка. Два збірники пісень, що записав він ще під час навчання в гімназії були, як зауважив М. Возняк, не тільки початком діяльно­сті Франка як фольклориста, а й зробили великий вплив на його поетичну твор­чість [1, с. 221].

Мета статті - висвітлити один із важливих аспектів фольклористичної ді­яльності І. Франка - збирацько-дослідницький, систематизувати відомості про нього як фольклориста-практика, уважного збирача і поціновувача народної твор­чості, акцентувати на його організаторській ролі в цій галузі.

Дослідники творчої спадщини поета, передусім М. Возняк [1, с. 145-163; с

220-233], О. Дей [2; 3; 4] торкалися цього питання, частково зверталися до ньо­го й інші науковці [11; 12, с. 465-470], проте воно ще потребує узагальнення, си­стематизації.

Усі біографи І. Франка наголошували та й, зрештою, сам поет зазначав про важливу роль матері, яка з дитинства передала любов до народної пісні, бо сама знала їх багато і любила співати малому Івасеві. "Мої батько й мати, - писав піз­ніше поет, - мали дар досадного, образового висловлювання своїх думок; правда, батька я затямив дуже мало, бо він відумер мене шестилітньою дитиною і з його оповідань тільки дещо заховалося в моїй пам'яті, зате від мами я позаписував і вивчив напам'ять немало пісень, в тім числі також повний весільний цикл" [13, с. 173]. Недаремно любов до народної пісні він назвав "єдиним віном", яке виніс із батьківської хати ("Пісня і праця", 1883).

Початком діяльності Франка-фольклориста вважаються згадувані вже дві ру­кописні збірки народних пісень, які він почав записувати від матері, коли був гім­назійним учнем у Дрогобичі. Про це сам Франко писав згодом у листі до М. Дра- гоманова: "Ще в нижчій гімназії я почав збирати пісні народні, спершу від моєї матері, а опісля і в Дрогобичі розпитував свідущих людей (ремісників і т. і. ), так що швидко мав мілко списані два товсті зшитки, вміщаючі 800 номерів, правда, в значній часті, коломийок. Менший зошит я послав у "Просвіту" і опісля случайно від­найшов його в третіх руках, а більший таки в Дрогобичі у мене пропав"1 [14, т. 49, с. 245]. Окремі фіксації датуються 1868 р. , коли Франкові було всього 12 літ. Хоча він почав записувати від мами уже в десятирічному віці [4, с. 47]. Сам поет вва­жав цей час початком своїх фольклористичних

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні