Фольклористично-етнографічна діяльність Івана Франка - організація збирацько-дослідницької роботи

І. Франко постійно намагався спрямовувати в русло компаративісти­ки, в чому немалу роль відіграв М. Драгоманов зі своїми порівняльними студіями.

І. Франко стверджував, що фольклор є цінним науковим матеріалом не ли­ше для філолога (літературознавця чи лінгвіста), а й історика, психолога. Спону­кав своїх кореспондентів записувати кожен факт, оскільки найменша дрібниця, най­менша фраза може бути важливим матеріалом для вивчення психології, світо­гляду, культури народу.

У збиранні усної словесності, її студіюванні вчений убачав поступ народу, виховання інтелігенції, її уважне ставлення до простого люду. "Пиши, працюй, збирай матеріал, скільки можеш, - це ж єдина наша надія, котра поможе нам узнан- ня і забезпечить життя. Праця, думка і сміле поступування" [14, т. 48, с. 130]. По­дібними фразами рясніють його листи до О. Рошкевич та інших кореспондентів. Тому з такою енергією, завзяттям він заохочував інших, організовував навколо се- бе молодь, котра могла цю роботу виконувати. Не секрет, що на той час не кожна освічена людина мала уявлення про усну словесність. Письменник з прикрістю згадував про зустріч в Долині (тепер Івано-Франківська обл. ) з одним таким учи­телем, "просвітителем мас темних", котрому довелося пояснювати, що таке народні твори. Виявляється, він не знав, що між простим народом є якісь пісні, а тим біль­ше не уявляв собі, що вони, ці пісні, можуть когось зацікавити як предмет нау­кових досліджень [14, т. 48, с

106]. Такі випадки, на жаль, були непоодинокі. Та на їх фоні ще більше виділяється постать І. Франка як великого поціновувача і зби­рача усної словесності, яскравіше розкривається значення та роль його організа­торської діяльності у фольклорно-збирацькій роботі, зрештою як будителя духов­ного життя. "Мені закидували, - зазначив Франко у ювілейній промові 1908 р. , - що я розстрілюю свою діяльність, перескакую від одного заняття до иншого. Це було власне впливом мого бажання - бути ч о л о в і к о м, освіченим чоловіком. Не лишитися чужим у жоднім такім питанні, що складається на зміст людського життя. А пізнавши що-небудь, я бажав і всіх сил докладав довести й инших до то­го, щоб зацікавилися тим і розуміли це. Дехто звиняв мене тим, що важкі обста­вини життя, конечність заробітку спонукувала мене кидатися на ріжні поля. Але мені здається, що тут більш причинилася моя вдача, те гаряче бажання - обняти цілий круг людських інтересів. Може бути, що цей брак концентрації зашкодив мені яко письменникові, але у нас довго ще будуть потрібні такі, як я, щоб роз­буджували інтерес до духовного життя і громадили матеріял обтесаний бодай з грубшого. Фундаменти все так будуються: а тільки на таких фундаментах, на та­ких стінах може з часом здвигтися пишне, сміле склепіння".

Зміцнюючи фундамент у галузі фольклористики в Галичині, Франко не по­лишає наукових зацікавлень і в 1890-х рр. Уснопоетичними зразками збагатився І. Франко, коли брав активну участь як член радикальної партії в агітації, він об'ї­хав майже всю Галичину, зустрічався з цікавими співрозмовниками і записав чи­мало пісень, а особливо народних приповідок. Незважаючи на велику зайнятість і літературною, й громадською діяльністю, все ж займався збирацькою роботою. Це чітко простежується з його листів, зокрема до М. Драгоманова від 5 квітня 1892 р. : "Я нетерпляче дожидаю віча на Вижниці, а коли його не буде, то літом виберуся в ті сторони

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні