Фонди підприємств та організація їх відтворення
ОБОРОТ ФОНДІВ
Розглянутий нами кругооборот не має одиничного характеру. Підприємство повинно його весь час повторювати. Це, по суті, безперервний процес. Отже, відбувається оборот фондів (капіталу), який є кругооборотом, взятим не як окремий акт, а як процес постійного відновлення руху фондів (або руху всього авансованого капіталу).
Оскільки час обороту фондів визначають як час, протягом якого весь авансований капітал повертається до підприємця у грошовій формі, то оборот фондів (капіталу) не збігається з кругооборотом. У результаті одного кругообороту до власника підприємства повертається лише частина авансованого капіталу (або фондів). Це пов'язано з тим, що оборот різних елементів фондів (капіталу) відбувається в неоднакові проміжки часу. Так, вартість основних виробничих фондів переноситься на новостворені товари частинами. При цьому різні елементи основних фондів мають різні строки функціонування. Наприклад, виробничі споруди можуть діяти 30-50 і більше років, а деякі машини і верстати — 8-Ю років. Водночас вартість оборотних фондів переноситься на готову продукцію відразу про-
тягом одного кругообороту. Через це час обороту основних фондів охоплює ряд кругооборотів, а час обороту оборотних фондів дорівнює періоду одного кругообороту фондів.
Швидкість обороту фондів має важливе економічне значення. Збільшення швидкості обороту фондів (капіталу) підвищує ефективність роботи підприємства. На швидкість обороту фондів впливає час виробництва і час обігу фондів (капіталу)
ЧАС ОБОРОТУ І ЙОГО СКЛАДОВІ
Оборот фондів потребує певного часу. Його відлік починається з моменту перетворення грошей на засоби виробництва і робочу силу і завершується створенням нової продукції та її реалізацією на ринку, тобто в обороті знову з'являються гроші. Час обороту фондів (капіталу) дорівнює часу виробництва і часу обігу.
Час виробництва — це період, упродовж якого фонди (капітал) перебувають у сфері виробництва.
Важливою складовою часу виробництва є робочий період. Він необхідний для перетворення предметів праці на готовий продукт.
Робочий період — основна частина часу виробництва, що складається з тісно пов'язаних між собою робочих днів, годин, хвилин. Його обчислюють з допомогою нормування виробничих операцій. Тривалість робочого періоду в різних галузях виробництва неоднакова. Наприклад, у текстильній, швейній, взуттєвій промисловості робочий період вимірюють годинами, у машинобудівній промисловості — днями, у суднобудівній — роками.
Робочий період є лише частиною часу виробництва. Є ще час перерв, що пов'язані з особливостями технологічних процесів. Наприклад, є час перерв, протягом якого предмети праці перебувають під впливом природних процесів: сушіння деревини, бродіння вина, хімічні реакції тощо. У тих галузях, де такий час виступає невід'ємною складовою технологічного процесу, час виробництва значно більший, ніж робочий період.
Скорочення часу виробництва — один із шляхів підвищення ефективності виробництва. Цього досягають завдяки впровадженню у виробництво новітніх досягнень науки, нової техніки, прогресивних технологій, поліпшення організації виробництва.
Час обігу — це час придбання засобів виробництва, переміщення товарів, їхнього продажу, зберігання товарних запасів, які підлягають реалізації.
Скорочення часу обігу залежить від розвитку всіх видів транспорту, удосконалення засобів зв'язку і комерційної інформації, використання