Фонетичні процеси праслов’янської мови

style="text-align: На період розпаду праслов’янської мови припадає завершення процесу злиття і перехідної палаталізації колишніх звукосполучень [tj], [dj]. Під впливом артикуляції передньоязичних елементів [t`], [d`] цей йотований призвук j у східнослов’янських говорах змінився на [s?], [z?] або [дж], [ч]. У західнослов’янських діалектах йотовий призвук j перетворився на свистячі [s`], [z`], що призвело на перетворення звукосполучень на африкати [c`], [dz`]. [10, 70]

У південнослов’янських говорах (Югославія, Болгарія) в наслідок цих змін утворилися звукосполуки [c`], [dz`]. На території Македонії, південно-західної Болгарії комплекси [tt], [dd] перейшли у м’які задньоязикові [k`], [g`]:

Наприклад, *madja, укр. межа, рос. межа, біл. межа, пол. мiedza, чес. мeze, словац. medza, в. -луж. mjeza, словен. мeja, болг. межда, макед. мега.

Сполучення [bj], [pj], [vj], [mj] у слов’янських мовних групах перетворилися на [bl?], [pl?], [vl?], [ml?].

Наприклад: *grablja - *grabla - давньор. гребля; *zamja - *zamla- давньор. земля.  

4. Рефлекси зредукованих ъ, ь

Зредуковані голосні ъ, ь могли перебувати в сильних позиціях:

у наголошених складах: дьнь, сьнь;

у складах перед зредукованими у слабкій позиції: пальць, тьргь, вьрба;

перед сонорними р, л, якщо далі був інший приголосний: зьрно, шьлкь, де перетворювались у звуки нормальної довготи е, о: зерно, шовк.

а також у слабких позиціях:

у кінці слова - снопь, ночь;

перед складом з голосним повного творення сьто, тьма,

перед складом із сильним зредукованим - жьньць, шьвьць, де підлягали остаточному зникненню. [див

5, 20; 7, 86-88]

Складотворчі r, l та їх рефлекси в сучасних

слов’янських мовах

Сонорні r, l перед зредукованими ь, ъ у сильних позиціях у східних та західних мовах виявляли рефлекси rо, lо, re, 1е: наприклад. укр. кров, рос. кровь, пол. krew.

У південнослов’янських мовах вони стали складотворчими: болг. кръв, макед. крв, сербохорв. крв.

Пізніше сполучення r, l із зредукованими голосними в позиції перед складами повного творення спочатку перетворювалися у складотворчі r, l, потім у ри, ли або ир, ил (в укр, білор. , серболуж. ), ро, ло, ре, ле в рос. мові:

Наприклад, укр. кривавий, глитати, яблуко, білор. крывавы, глытаць, яблыка, в-луж. krwawny, jabluko.

Доля сполучень tort, tert, tolt, telt

У мовознавчій літературі [3, 13] пропонуються різні тлумачення процесу змін праславянських сполучень *tort,*tert, *tolt,*telt, а також *-ort-, *-olt- (t – це позначення будь-якого приголосного звука) у зв’язку з дією відкритого складу. В основному, пояснення змін пов’язується з різним акцентом довготи.

В мові південних слов’ян, частково у мові чехів і словаків довгота складу зосереджувалася на голосному звукові, тому відбувся перерозподіл елементів (метатеза): плавний звук відійшов до наступного складу: tort › tart › tart, голосні а, е стали вимовлятись після плавного як rat, lat, rеt, lеt: ст. -слав. вранnа, бръгь, глава, млъко; чес. mleko (т. зв. неповноголосся).

У мовленні східних слов’ян (предків поляків, лужичан)

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні