Фонетичні процеси праслов’янської мови

довгота складу була зосереджена не на голосному, а на плавних r, l. Тут при перерозподілі у сполученні tort після плавного утворювався подібний до голосного попереднього складу, тобто розвинулося так зване повноголосся типу torot, tolot: укр. ворона, берег, голова, молоко.

У предків західних слов’ян голосний перед плавним звуком зайняв позицію після нього - ro, lo: польськ. wrona, brzeg, glowa.

Праслов’янські *trьt, *tlьt, *trьt, *tlьt у слабкій позиції занепали, а сонорні зберегли складотворчість, яка пізніше реалізувалась у вигляді голосного и в білоруській та українській мовах: крышыць, глытаць, трывога, кривавий.

Зміни у групах приголосних *dt, *tt

Серед запозичень, які успадкувала праслов’янська мова, були сполуки *dt, *tt. Зміна в таких сполуках відбувалася за допомогою дисиміляції за способом творення, згідно з якою сполучення двох проривних *tt змінилось на сполучення "фрикативний + проривний", при чому у сполученні *dt спочатку відбулась асиміляція за глухістю:

*ved - ti > *ve –dti > *vetti - * ve –sti; укр. вести, словен. vesti, словацьк. viest, польськ. wiesc, верхньолуж. wjesc.

Наголос

У ранній період праслов’янська мова характеризувалася різномісним наголосом, різною довготою і короткістю складу, наголошені і ненаголошені склади розрізнялися за висотою тону (тонічним наголосом).

Тонічний наголос зберігся у сучасній сербохорватській та словенській мовах. Прикладом розрізнення наголосу є прасловянські слова *??rna (ворона) – висхідний наголос на складі or, *??rnЪ (ворон) – нисхідний наголос на тому ж складі

Порівняймо, укр. ворона, ворон, корова, мороз, береза, колода, чес. vrana, krava, mraz, briza, klada; в сербській мові наявний короткий нисхідний наголос: врана, крава, мраз, бреза, клада.

Експіраторний рухомий і різномісний наголос зберегли східнослов’янські та всі південнослов’янські мови, крім македонської. У македонській виник закріплений наголос, котрий фіксується на другому складі з кінця у двоскладових словах і на третьому складі з кінця у трискладових та багатоскладових словах.

Нерухомий наголос характерний для західнослов’янських мов. У польській мові наголос закріпився на другому складі з кінця, в чеській, словацькій, верхньо-, нижньолужицькій - на першому складі з початку слова. Для сербохорватської та словенської мови характерне підвищення і пониження тону на всіх складах.

За фонетичними процесами вчені визначають найбільш архаїчний характер сербохорватської та словенської мов, в яких відбулася лише втрата носових голосних і злиття і ы. [2, 108-110].

Використання історичних фонетичних коментарів у шкільному курсі мови

Основна робота з історичного коментування у загальноосвітньому закладі має пов'язуватися із програмовим матеріалом з української мови. Історичні довідки необхідні для з'ясування окремих явищ. При відборі матеріалу доцільно дотримуватись принципу практичної спрямованості: залучати ті факти і явища, які важко пояснити засобами описової фонетики. При вивченні розділів "Фонетика" і "Морфологія" учням необхідно обґрунтувати такі явища мови давнього періоду, які пов'язані з втратою редукованих голосних, чергування, долю дифтонгічних сполук –ор-,-ол-,-ер-,-ел- і чергування голосних.

Література

1. Бурмистрович Ю. Домашние задания к практическим занятиям по курсу "Историческа фонемология цепочки славянских языков: протославянского (как диалекта праиндоевропейского)– праславянского – правосточно-славянского (или древнерусского) в сопоставлении его со старославянским –

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні