Форми організації корпоративних підприємств

Форми організації корпоративних підприємств

Основною організаційною формою акціонерного капіталу є корпорація.

  Корпорації нині демонструють високий динамізм, гнучкість, здатність збільшувати виробництво до величезних розмірів, впроваджувати новітню техніку і технологію, бути конкурентоспроможною на ринку. Саме тому корпорації зайняли панівне положення в економіці розвинутих країн. Так, у США 80-х років нараховувалося 15 млн. підприємств, серед яких корпорацій було 3 млн. (20%), на них припадало 90% валового доходу країни. При цьому 16% корпорацій зосередили 92% валових доходів всіх корпорацій.

  На основі перехресного або ланцюгового володіння акціями, корпорації групуються у великі економічні об’єднання із гнучкою організаційно-економічною системою зв’язків, які забезпечують можливість різноманітних варіантів інтеграції, комбінування і диверсифікації виробництва та обміну.

  В перші десятиріччя XX ст. переважала централізація капіталів на основі горизонтальної інтеграції в межах однієї галузі. Основними формами галузевої інтеграції капіталів, виробництва і обміну виступали картелі, синдикати і трести.

Картель є нижчою формою галузевої інтеграції і монополізації капіталу та виробничо-комерційної діяльності.

Основна відмінність синдикату від картеля – концентрація збуту продукції. В синдикаті реалізація всіх товарів і закупівля сировини здійснюється через єдиний орган – контору з продажу. Вона концентрує всі замовлення і розподіляє їх у відповідності із обумовленими квотами між учасниками домовленості, які здають свою продукцію конторі за фіксованою ціною. Члени синдикату зберігають юридичну і виробничу самостійність, але втрачають комерційну самостійність. У сучасних умовах синдикати практично втратили своє значення

  Тут повністю об’єднуються виробництво, збут і фінанси підприємств. Трест – це єдине гігантське акціонерне товариство, яке панує в даній галузі. Трестом управляє довірча рада, яка складається із засновників об’єднання. Вона проводить єдину технічну та економічну політику. Прибуток розподіляється відповідно до пайової участі окремих, раніше незалежних підприємств, що перешкоджає створенню загального фонду капітальних вкладень.

  Картелі, синдикати і трести – це організаційні форми корпорацій, які можуть здобути монопольну владу, тоді їх діяльність порушує функціонування ринкового механізму і конкуренції. Тому їх функціонування регламентується державним антимонопольним законодавством. В багатьох країнах діяльність трестів заборонена законом, в інших – їх реорганізовували у концерни.

  З 20-х років у США, а потім і інших економічно розвинутих країнах, переважною формою стала вертикальна інтеграція або комбінування.

  Ця форма інтеграції практично охоплює всі галузі сучасного виробництва. Нині в ринкових країнах серед лідерів промисловості майже не залишилось одногалузевих корпорацій. Сучасні корпорації володіють великою кількістю підприємств у різних галузях виробництва, торгівлі, наданні послуг, кредитній сфері тощо. Наприклад, у США кожна корпорація, що входить у число 200 найбільших, має у своєму складі підприємства як мінімум 20 галузей, в тому числі 9 корпорацій мають підприємства 50-ти галузей виробництва [11, 35].

Вертикальна інтеграція є частиною більш загального процесу диверсифікації.

Охоплюючи спочатку суміжні або близькі за технологією галузі, корпорація виходить згодом далеко за їх межі. Диверсифікація створює сприятливі умови для переливу капіталу із малорентабельних галузей у більш рентабельні, підвищує стабільність корпорацій в період економічних криз. Вона може здійснюватись як на основі концентрації, так і на основі централізації.

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні