Фразеологія в правничій сфері

офіційно-діловому стилі), точністю, послідовністю, докладністю.

Під словосполученням розуміється відносно стійкий смисловий зв'язок між словами. Однією із широко вживаних форм словосполучення є фразеологізми. Фразеологізм — усталений зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів. Вживання фразео­логізмів (особливо юридичних) дає можливість нормотворцю будувати такі речення, які стають адекватною формою вираження норм права.

Однією з важливих позитивних якостей нормативно-правового тексту є фразеологічні звороту які поділяються на загальні і юридичні.

Загальні фразеологічні звороти — такі, що не мають юридич­ного походження. Вони виконують допоміжні (документально-технічні) функції в нормативному тексті, надають йому офіційного характеру (дата, реєстраційний номер тощо).

Юридичні фразеологічні звороти — такі, що мають юридичну природу походження і виконують головні функції у забезпечен­ні правової нормативності тексту.

При використанні усталених словосполучень усім, хто при­четний до правотворчого процесу, слід звернути увагу на те, що образність мовних зворотів притаманна не лише художнім чи публіцистичним фразеологізмам, але й власне юридичним («за­конна сила», «недоторканність особи», «позовна заява», «окре­ма думка», «фізичні та юридичні особи», «мирова угода», «досудове слідство», «запобіжний захід» тощо).

Нормотворча наука і практика виробили декілька загальних правил правопису фразеологічних, в тому числі юридичних, зворотів: по-перше, їх точне і недвозначне відтворення у норма­тивно-правовому тексті

Фразеологізми не припускають заміни слів, розширення або звуження складу, порушення усталеного порядку між словами; по-друге, нормопроектувальник не повинен відмовлятися від вжитку загальновідомих словосполучень. Саме їх використання буде сприяти юридичній точності тексту, забезпеченню його доступності, сприйнятливості адресатами, створенню умов для належної реалізації правового припису; по-третє, подолання багатозначності. Справа в тому, що фразеологізми мають властивість полісемічності (наявності у одного й того ж словосполучення кількох лексичних значень). Наприклад, у Кримінальному кодексі України (ст. 57—63) вживається стійке словосполучення «покарання у виді», але з відповідним уточненням «виправних робіт», «службового обмеження», «конфіскації майна», «арешту», «обмеження волі», «тримання в дисциплінарному батальйоні». Або таке. В різних галузях зако­нодавства вживається словосполучення «близькі родичі», але зміст його різний. Це суттєвий недолік правотворчості. Він ви­являється особливо наглядово при порівнянні текстів двох кодексів — Господарського (ГК) і Цивільного (ЦК). Так, ГК засто­совує поняття «відсотки», а ЦК — «проценти»; ГК закріплює категорію «договір на розрахунково-касове обслуговування», а ЦК — «договір банківського рахунку»; ГК містить поняття «угода», а ЦК — «правочин»; ГК передбачає «недійсність зобов'язан­ня», а ЦК — «недійсність правочину»; ГК застосовує поняття «статутний фонд», а ЦК — «статутний капітал».  

1 2