Фрески та мозаїки як елемент оздоблення

Фрески та мозаїки як елемент оздоблення

Софіївські фрески й мозаїки найкраще збереглися до наших днів. Ще в 1848 р. в Софії були відкриті фрески часів Ярослава, що їх при Могилянській основі забілили. Та тут же знайшовся „старець і ринарх”, який узявся їх ґрунтовно „оповити”. Дивом урятувалися від „обнови” фрески, котрі були тоді під іконостасом та Миколаївському приділі. В 1885 р. були відкриті мозаїки головної бані та на стовпах „переможної арки”. Були це сяк-так збережені фрагменти Христа Пантократа, архангела, погруддя апостола Павла та Богородиці й архангела Гавриїла в сцені Благовіщення. Мозаїки пресвітерії (так звана Нерушима стіна з Богородицею-Орантою, Тайною Євхаристії й Отцями церкви), відомі й обстежені давніше. Крім цього, були відкриті фрагменти Деісуса на самій переможній арці первосвященника Арала й п’ятнадцять медальйонів із циклу Сорока мучеників на під банних арках.

Мозаїками були прикрашені головні частини кафедри і головна баня, переможна арка і пресвітерія, тоді як решту стін укривали фрески „житіями” Богородиці, св. Михайла, Петра та Юрія; були розмальовані бокові апсиди; стіни головної нави покривалися сценами зі Старого й Нового Заповіту, тоді як стіни бічних нав були виконані постатями та погруддям святих.

В цілому в малярській декорації кафедри витримано тематичний розподіл, устійнений тогочасною візантійською традицією.

Та малярська декорація Софії цінна для нас ще однією, дуже характеристичною подробицею: крім мозаїк і фресок із біблійними зображеннями є фрески з побутовими сценами та навіть спроби портретного малярства

Внутрішні стіни наріжних башт кафедри вкриті циклами картин (понад 130 фігур), які передають сцени з життя княжого двора – воєнні виправи, лови, сміховинні продукції скоморохів та ін.

Одні з дослідників бачать у тих сценах життя на дворі Київського володаря, другі схильні бачити в них зображення побуту на імператорському дворі в Царгороді. В порівнянні з іншими фресками кафедри, мальовані фрески збереглися куди краще, а при тому вони нам дають уявлення про те, як тогочасне малярство підходило до „світських тем”, не зумовлених канонами іконописної формалістики.

У головній наві кафедри, де тепер бачимо Софію-мученицю з дочками, писався колись збірний портрет родини князя Ярослава, що його намагався зреконструювати сучасний український майстер – маляр Василь Кричевський. Хоча характер цього репрезентаційного портрету був монументально-іконописний, сам факт його існування свідчить про зацікавлення нашого тогочасного малярства реальними постатями, яке, крім того, знайшло своє відображення в ілюстрації рукописів.

Розподіл картин, типи постатей: стиль Софіївських мозаїк суто візантійський. „Виконані вони не одним майстром, а гуртом митців. Були в ньому першорядні сили й другорядні майстри. Перші з них дали твори викінченої досконалості, інші дали слабші, наче невирішені форми зображення. Працею одного, мабуть головного митця, є частина вівтарного фризу святців, в першу чергу зображення Лаврентія, Василя Великого та Івана Златоустого. Обличчя Лаврентія – це, поза сумнівом, сірійсько-еліністичний портрет, близький до мозаїчних портретів ХІ ст. у Сан-Вітоле в Равенні. Не можна не звернути увагу на голови Василя Великого та Івана Златоустого, які пройняті глибокою психологією. Блиск фарб, ясних і яскравих, що переливаються ніжними, блакитно-зеленими відтінками в півтонах і рожевими у світлах, чіткість конструкції формами й незвичайна

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні