Функції і майстерність пейзажу в художній прозі Івана Нечуя-Левицького

План

  1. Іван Нечуй-Левицький - співець Надросся
  2. Особливості зображення українського села у повістях І. Нечуя-Левицького
  3. Опис природи у повісті „Микола Джеря”

Використана література 


Іван Нечуй-Левицький - співець Надросся

Дитинство та юність майбутнього чарівника слова Івана Нечуя-Левицького минули в чудесному куточку Надросся, в Стеблеві та на Богуславшині. Пізніше, працюючи вчителем далеко від рідних місць, він кожного літа на вакаціях приїжджав сюди відпочивати. Левицький знав багато селян з надросянського краю, цікавився епізодами з народного побуту, записував звичаї та обряди, народні пісні, часто спостерігав кумедні випадки з життя земляків.

Поетичний образ Надросся в творах письменника виростав з осмисленої любові до рідного краю, який завжди, а особливо в час довгої розлуки з ним, здавався Нечуєві земним раєм: "Там на Україні, де долинами тихо тече Рось, там між горами, між дубовими та липовими лісами стоїть велике місто Богуслав. . . "("Живцем поховані").

Цей образ рідного краю приходив до письменника з глибин пам'яті, зі стійких дитячих та юнацьких вражень, бо жоден значний твір Нечуя-Левицького, з якого постає винятковий за своєю силою образ Надросся (за винятком частини роману "Поміж ворогами", початого в Стеблеві), не був написаний на Богуславщині чи Стеблівщині: "Дві московки" - в Полтаві, "Рибалка Панас Круть" - в Каліші, "Причепа" - в Седлеці, дилогія про бабів Параску та Палажку, "Кайдашева сім'я", "Бурлачка", "Микола Джеря", "Старосвітські батюшки та матушки" - під час дванадцятилітньої вчительської праці в Кишиневі.

Вперше до надросянських пейзажів Іван Нечуй звернувся в повісті "Дві московки" (1868 р. ). На правому березі Росі заховалось старовинне село Момоти, - воно ж і стало місцем дії першої повісті молодого письменника

Разом з москалем Василем, що повертається з далекої солдатської дороги, ми бачимо типовий богуславський краєвид: село розкинулось на приросьових яругах: "На яру стояло чимале село, посеред села біліла невеличка нова церква. На самому низу блищавставочок, один і другий, а кругом, його і понад греблею росли густі, високі, зелені та кучеряві верби" ( "Дві московки").

Поки що це контурний, топонімічний образ улюбленого краю, образок побуту та звичаїв богуславських селян.

Події другого за часом написання твору "Гориславська ніч, або Рибалка Панас Круть" (1868 р. ) відбуваються в Богу славі. Не останнє місце в оповіданні займає пейзаж як важливий засіб розкриття характеру, психології головного героя старого богуславського рибалки. Письменник описує лівобережжя, де колись був центральний майдан. Очевидно, саме звідси споглядав чудові краєвиди сам автор, коли так захоплено писав: "Гляньмо ж з міста наниз, на Рось і Заросся. Як же там хороше, як чудово! Там Рось тихо плине зеленою водою між. високими кам'яними стіна ми, котрі ще подекуди аж понахилялись, неначе заглядають у воду, дивлячись на свій ясний одлиск, то сірий, то червоний, то ясно-зелений одзеленого, як оксамит, м'якого моху, котрими вкриті кам'яні стіни, неначе дорогими килимми. . . Розлилась Рось рукавами й рукавцями поміж зеленими острівцями, розсипалась по камінні, переливаючи білу хвилю з каменя на камінь, то вигинаючи воду, наче шию лебедину, то розбиваючи ії білими

1 2 3 4 5 6