Географічне положення Харківської області

Географічне положення Харківської області                   

Найстаріша і найбільша область (31. 4 тис. км2,5. 2%території країни) Східної України, утворена в 1932 р. Клімат помірно континентальний з порівняно м'якою зимою (середня температура січня -7 °С) і теплим, посушливим літом (середня температура липня +21°С). Кількість опадів, 66% яких припадає на теплий період, становить 495-570 мм на рік Поверхня області—хвиляста рівнина (абсолютні позначки до 236 м), ледь нахилена в південному напрямку, розчленована долинами річок, балок та ярів.

      Більша частина області розташована у межах Придніпровської низовини, а на сході і північному сході знаходяться відроги Середньоруської височини, на південному сході — Донецької височини. Витіювато врізані долини головної водної артерії області Сіверського Дінця та його приток (іноді заповнені штучними водосховищами) Береки, Вовчої, Уди, Осколу  та інших вносять ландшафтну розмаїтість у природний вигляд Харківщини, часом формуючи дивовижно мальовничі пейзажі.

      На півночі і північному сході Харківська область межує з Бєлгородською областю Російської Федерації, на сході — з Луганською, на південному сході — з Донецькою, на південному заході — з Дніпропетровською, на заході і північному заході — з  Полтавською та Сумською областями України.

Кліматичні умови

  Харківська область знаходиться одразу в двох кліматичних зонах : ( лісо-степовій та степовій), тому  ґрунти, що притаманні цим зонам, різняться між собою за своїми властивостями. Наприклад, ґрунти Богодухівського та Золочівського районів суттєво відрізняються від ґрунтів Лозівського та Барвенківського районів. Широке різноманіття ґрунтів можна зустріти в перехідній зоні, в Зміївському та Балакліївському районах

Але якими б різними не були за своїми властивостями  ґрунти області, їх поєднує одна спільна біда – сильна вразливість до  найнебезпечнішого з усіх деградаційних процесів – водної ерозії. Слобожанщина характеризується густою гідрографічною мережею, чітко вираженим рельєфом та важкосуглинистим і легкоглинистим гранулометричним складом ґрунтів, що є одними з основних причин розвитку в  місцевих ґрунтах ерозійних процесів. Тому проблема руйнування ґрунтового покриву через ерозійні процеси є надто гострою та актуальною для Харківського регіону.

         Прояви ерозії чітко дешифруються на космічних знімках і можуть бути вивчені в динаміці за умов отримання різночасових космічних зображень. Через сильно розвинену яружно-балочну мережу Харківської області процеси ерозії ґрунтів протікають з великою швидкістю, тому ґрунти швидко втрачають поживні речовини, від чого залежить їхня родючість, а відповідно і врожай. Щоб запобігти цьому, необхідно постійно контролювати стан ґрунтового покриву, надавати оперативну оцінку його родючості та проводити заходи з її покращення. Для їх здійснення необхідно постійно отримувати оперативну інформацію. Альтернативою отримання оперативної інформації може бути лише супутникова зйомка. Проводити моніторинг ґрунтового покриву, вчасно попереджати розвиток руйнівних процесів можливо лише за умов постійного надходження користувачам високоякісних знімків високої роздільної здатності. З метою встановлення швидкості протікання (інтенсивності) ерозійних процесів та констатації будь-яких інших змін в ґрунтовому покриві необхідно мати різночасові знімки високої роздільної здатності на одну й ту ж саму територію.

         В сучасних умовах, коли не виконуються елементарні правила культури землеробства, коли відсутнє належне господарювання на землі, про охорону земель взагалі забуто, проблема розвитку деградаційних ґрунтових процесів загострилась як ніколи. Подолати ці проблеми та відродити родючість земель можна лише за умов оперативних грунтоохоронних заходів. Для цього необхідно на основі космічної інформації дати оцінку стану ґрунтового покриву, виявити найбільш ерозійно небезпечні ділянки поля, надати рекомендації та впровадити грунтоохоронні заходи, і

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні