Германістика

азіатських родичів німецьких мов Раск зробив подорож в Індію, заснувавши перед від'їздом "Ісландське літературне суспільство" і видавши обидва Эдды, поетичну і прозаїчну (з шведським перекладом Авцеліуса, Стокгольм, 1818), англосакську граматику ("Angelsaksisk Sproglaere", 1817) і шведську обробку своєї ісландської граматики ("Anvisning till Isländskan eller Nordiska Forosprâket", 1818). Через Фінляндію Раск відправився в Санкт-Петербург, де пробув майже цілий рік, і в 1819 прибув в Персію. Вивчивши тут в 6 тижнів перська мова настільки, що міг вільно порозуміватися з персами, Раск проїхав в Індію, де пробув два роки, головним чином в Бомбеї, серед парсів-вогнепоклонників, вивчаючи їх священну літературу, і на Цейлоні.
Під час свого перебування там він надрукував в "Transactions of the literary and agricultural Society of Colombo" міркування "A Dissertation respecting the best Method of expressing the sounds of the Indian languages in European Characters" і "Singalesisk skriftlaere" (1821).
У 1823 Раск повернувся в Копенгаген, привізши з собою багаті збори древньоіранських і буддійських рукописів, і отримав звання професора історії літератури в Копенгагенському університеті. Пізніші твори його: "Spansk Sproglaere" (1824), "Frisisk Sproglaere" (1825), "Italiensk Sproglaere" (1827), "Dansk Retskrivningslaere" (1826), міркування про достовірність Зенда ("On the Age and Genuineness of the Zend language" в "Transactions of the Liter. Society of Bombay", т. III, і по-датському: "Om Zendsprogets og Zendavestas aelde og aegthed", Копенгаген, 1826; Раск доводить тут запідозрену англійцями достовірність Авесты і її мови - зенда, найближчого, на його думку, родича санскриту). У 1825 р. він сприяв основі "Королівського суспільства північної археології"; у 1830 р. видав по-англійськи данську граматику (2 видавництва, 1846); у 1831 отримав професуру східних мов.
Після його смерті видана ще його "Engelsk Formlaere" (1833). Нескінчені праці, що залишилися після нього, і збори були його братом принесені в дар копенгагенським бібліотекам. Частина їх увійшла до зібрання творів Раска ("Samlede Afhandlinger", видані братом Раска, 1831-1838). До часу своєї подорожі в Індію Раск знав 25 різних мов і діалектів. При усьому впливі його на розвиток порівняльного мовознавства головна його увага була звернена на точний опис окремих мов і оволодіння ними. Широка комбінація фактів, почерпнутих з окремих мов, і побудова їх у вигляді сміливих порівняльних систем, як це робили Бопп і Гримм, були йому мало до душі; до капітальних праць Я. Гримма він відносився негативно.
Біографії Раска дали N. Petersen в "Samlede Afhandlinger" (т. I, Копенгагаген, 1870) і Rönning, "Rasmus Kristian Rask" (Копенгаген, 1887). Див. оцінку діяльності Раска як германіста у Г. Пауля, "Geschichte der germanische Philologie" ("Grundriss der germ. Philol"., т. I, вып. I" § 68).

1 2

Схожі роботи