Головні процеси в розвитку лексичного складу української літературної мови другої половини XIX - початку XX ст.

і це, звичайно, мало місце), а цілі групи, пов'язані спільними елементами значення, функціональними сферами, синонімічними зв'язками, наприклад, слова із загальним значенням «приміщення», або «приміщення, призначене для чогось»: будинок, хата, кузня, зброївня, школа та ін. ; із значенням розміру: широкий, вузький, великий, високий; розміщення в просторі: передній, передовий, задній, зовнішній, внутрішній, поверховий і под.

Семантичні зрушення в абстрактних словах типу воля, неволя, діло і под. відбувалися шляхом розширення їх синтагматичних зв'язків, що почасти приводило до утворення складених термінів типу воля спілок, економічна воля тощо. У ряді слів спеціального вживання виникають нові значення як наслідок наукового вивчення певних явищ, понять або спостережень у процесі людської діяльності. У мовному плані це виражалось у нових лексико-семантичних опозиціях, нових синонімічних відношеннях. Найбільш виразно виявлялися названі процеси в сфері суспільно-політичної та економічної лексики як найбільш розвинених термінологічних груп української літературної мови досліджуваного періоду. На формування термінів цих систем великий вплив мало марксистське вчення, практика революційної боротьби робітничого класу. Слово робітник, наприклад, розвиває спеціальне значення «представник класу, позбавленого власності, експлуатований капіталістами» і протиставляється, з одного боку, слову капіталіст, з другого — селянин. У першій опозиції протиставлення відбувається за ознакою відношення до знарядь і засобів виробництва, характером розподілу прибутків з капіталістичного виробництва. У другій — за характером трудової діяльності і частково —за відношенням до знарядь і засобів виробництва12. Таким чином, слово робітник виявилося необхідним елементом у мікросистемі назв, що характеризують осіб за відношенням до знарядь виробництва у капіталістичному суспільстві13.

Одночасно з термінологізацією значень загальновживаних слів, з уточненням семантики деяких відомих здавна термінів відбувався і зворотний процес—детермінологізація. Хоча термінологічні системи різних галузей науки в українській літературній мові були ще в стадії формування, проте деякі терміни виходили за межі термінологічного поля, вживаючись як образні назви різних сторін людської діяльності. Серед слів спеціального вживання, що переосмислювалися, значну кількість становили терміни іншомовного походження. У частини з них переносні значення з'явилися на українському грунті одночасно із запозиченням самого слова, тобто, вони були фактом мови-джерела; в інших виникли під виливом мови-посередника. Засвідчуються і факти переносного вживании термінів, що є явищем специфічним для української мови. Проте вони поступаються перефактами вживання, що має інтернаціональний характер14

Однак, як справедливо зазначає Ю. С. Сорокін15, це не знімає питання про співвідношення різних значень і осмислень термінів іншомовного походження в певну епоху розвитку мови, що їх запозичила.

З технічної термінології найчастіше переосмислюються такі терміни, як апарат, машина, механізм, мотор: «(Л. Українка) не потребує зичити ні від кого поетичного апарату, бо сама має що сказати читачам. . . » (І. Франко), «Живучи в Петербурзі, роблячи своє діло, чуєш, що ти частина великого, могутнього механізму, котрий захоплює величезний район. . . »(Б. Грінченко), «Я не можу обернутися в покірну машину, як ота швачка, і затлумите в собі всі попивання» (Л. Українка), «Тепер підняли голови такі віршомази що голосили перед Маркіяном свої безобразні стихотворства. Головиним мотором тої стихотворчої школи був Денис Зубрицький» (Правда, 1868, 21, с. 152). Активніше, порівняно з термінами інших наукових галузей зазнавали переосмислення терміни природознавства і медицини. Вони використовувались для позначення явищ суспільного життя, напр. : «У всіх тих трьох феодальних державах власть монархічна з початком нашого віку de

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні