Головні процеси в розвитку лексичного складу української літературної мови другої половини XIX - початку XX ст.

facto щезає силою розвитку чи то через атрофію (вичерпання сил), чи через гіпертрофію (надмір сил)» (І. Франко).

Широкого літературного вживання набувають терміни фізики, хімії, математики. Спостерігається використання термінів образотворчого мистецтва в cфері літературній: слова акварель, малюнок стають назвами літературних жанрів. Терміни музики починають позначати різні явища внутрішнього життя людини, суспільні відносини, поняття навколишнього світу: «Коли музика. . . грає, так сказати б, на нижчих регістрах нашого душевного інструменту. . , то поезія порушується переважно на горішніх регістрах. . . » (І. Франко), «Не знаю, що тягне мене. Думаю, що почуття вічності, її нерозгадана таємниця, її величия симфонія дисонансів» (М. Чернявський). Таким чином, внаслідок метафоричного вживання термінів науки, виробництва, мистецтва значно збагатилися образні засоби художньої літератури і публіцистики.

Розглянутий матеріал переконливо характеризує складність і багатоплановість процесів, що відбувались у лексичному складі української літературної мови аналізованого періоду, підкреслює їх інтенсивність і напруженість. Він підтверджує думку про те, що розвиток мови слід розглядати як сукупність таких змін у ній, що дозволяють «найбільш адекватно виражати і якнайкраще обслуговувати всі потреби суспільства»16. Виходячи з цього, інновації аналізованого періоду є важливим кроком в удосконаленні української літературної мови, в забезпеченні її здатності виражати складні наслідки діяльності людини в сфері суспільного і духовного життя. Провідну роль у цьому відігравали процеси словотворення, які не лише збагачували словниковий склад української літературної мови новими лексичними одиницями, а й виконували нормалізаторську функцію, об'єднуючи в єдиних структурних типах новотвори на всіх українських територіях, використовуючи як базовий матеріал і народнорозмовні, і літературні слова, як власне українські, так і запозичені. Поповнення лексичного складу діалектними словами (особливо активно південно-західними діалектизмами) не могло конкурувати з інтенсивною мовною творчістю, що відзначалося вже в науковій літературі17. За історично короткий строк українська літературна мова засвоїла значну кількість інтернаціональної лексики на позначення важливих понять суспільно-політичного життя, філософії, економіки, мистецтва та різних галузей науки. Глибокі зміни відбулися і в семантичній системі української літературної мови, загальним наслідком яких була гнучка, розгалужена семантична структура слів. Розширення і збагачення словникового складу, удосконалення лексико-античної системи української літературної мови, що відбулося у другій половині XIX —початку XX ст. , було необхідним етапом у підготовці нових кількісних і якісних змін, яких зазнала українська літературна мова після Жовтня.

 

Література 

  1. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль. — К. , 1976. —287 с.
  2. Цитуємо за книгою: Плющ П. П. Історія української літературної мови. — К. , 1971, с. 298.
  3. Франко І. Я. Говоримо на вовка — скажімо і за вовка. — Твори: В 20-ти т. К
    ,  955, т. 16, с. 176.
  4. Пчілка О. Переклади з Н. Гоголя (два розмаїтих зразки). —К. , 1881, с. 32.
  5. Нечуй-Левицький І. С. Сьогочасна часописна мова на Україні. —Україна. —К. , 1907.
  6. Старицький М. Твори : В 8-ми т. — К-, 1965, т. 8, с. 455, 460—461.
  7. Щоголев Я. Слобожанщина : Лірна поезія. — Харків, 1898.
  8. Нечуй-Левицький І. C. Зазнач, праця.
  9. Див. , зокрема: Франко І. Я.  Михайло П. Старицький. — Твори: В 20-ти т. К. , 1955, т. 17, с. 343—345; Хванько А. (Кримський). Наша язикова скрута і спроби зарадити лихові. —Зоря, 1891, ч. 24, с. 472—476.

10. Пор. аналогічні

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні