Гострі і хронічні отруєння

мг; у III стадії — 30—35 мг внутрівенно. Цей стан варто підтримувати додатковим (повторним) уведенням менших кількостей атропіну (підтримуюча атропінізація) для створення стійкої блокади М-холінореактивних систем організму проти дії ацетилхоліну на період, необхідний для видалення чи руйнування отрути (2—4 доби). Добові дози атропіну, що вводиться для підтримуючого лікування, можуть бути наступними: у I стадії отруєння — 4—6 мг, у II стадії — 30—50 мг, у III стадії — 100—150 мг. Паралельно з проведенням інтенсивної і підтримуючий атропінізації хворим необхідно протягом першої доби з моменту отруєння вводити ре-активатори ХЕ. Вони сприяють відновленню активності пригнобленої ХЕ антидотною дією. У 1 стадії отруєння використовується дипіроксим по 150 мг внутрішньом’язово. Загальна доза на курс лікування – 150 - 450 мг. В II стадії отруєння лікувальну дозу дипіроксиму вводять через 1—3 г протягом першої доби з моменту отруєння. Загальна доза на курс лікування – 1,2 – 2,0г. При виражених порушеннях психічної активності хворих (загальмованість, коматозний стан) необхідне додаткове введення препаратів центральної дії. У III стадії отруєння необхідно об’єднане застосування дипіроксиму з іншими оксимами. До оксимів центральної і периферичної дії відноситься дієтиксим, лікувальна доза якого дорівнює 250 мг, загальна доза — 5–6 г. Оксими витісняють інгібітор з його сполуки з ХЕ, утворити новий оборотний зв'язок. Інтенсивна ре-активація ХЕ здійснюється тільки до моменту старіння зв'язку (АХЕ — ФІ) протягом 6-8 г. Якщо в першу годину ре-активація ХЕ досягає 100%, то до кінця першої доби — 30%
Уведення ре-активаторів ХЕ на другу добу після отруєння і пізніше неефективно і небезпечно в зв'язку з їх вираженою токсичною дією, що виявляється порушенням внутрісерцевої провідності (зростання систолічного показника на ЕКГ) і рецидивом гострої симптоматики отруєння ФОБ, а також токсичної дистрофії печінки. Специфічну терапію проводять під постійним контролем активності ферментів ХЕ. При сприятливому протіканні лікування отруєння відновленні активності ХЕ починається на 2—3-ю добу після отруєння, зростаючи до кінця тижня на 20—40 % у порівнянні з гострим періодом, і повертається до нормального рівня через 3—6 міс. З огляду на можливість виведення холінолітиків і реактиваторів ХЕ при використанні активних методів виведення ФОР з організму, необхідно підтримуючі дози холінолітиків і реактиваторів збільшити на 25—30 %.

Моноокис вуглецю (чадний газ) зустрічається скрізь, де існують умови для неповного згоряння речовин, що містять вуглець. Він входить до складу багатьох промислових газів (доменний, генераторний, коксовий); вміст моноокису вуглецю у вихлопних газах двигунів внутрішнього згоряння коливається в межах від 1 до 13 %. Моноокс вуглецю широко застосовується як одне з вихідних сполук сучасної промисловості органічного синтезу. Крім того, моноокис вуглецю виділяється у великих кількостях при пожежах, при горінні майже всіх полімерів. Моноокис вуглецю СО — безбарвний газ без запаху і смаку. Молекулярна маса 28,01. Температура кипіння 190 °С, щільність 0,97. У воді майже не розчиняється, горить синюватим полум'ям. Отруєння моноокисом вуглецю відбуваються: - при вдиханні значних кількостей чадного газу, що міститься у вихлопних газах автотранспорту; в осіб, що знаходяться тривалий час у закритих гаражах і в автомобілі з працюючим двигуном; - при «угорании» у побуті в приміщеннях з несправним грубним опаленням, у казанових побутових і виробничих будинках і т. д. ; - при пожежах в осіб, що знаходяться в

1 2 3 4 5 6 7