Державна політика у сфері цивільного захисту України в умовах надзвичайних ситуацій
Кожна служба створює, забезпечує, готує формування служби (команди, групи, ланки) і керує ними при виконанні робіт.
Формування загального призначення – рятувальні загони (команди, групи, ланки), зведені рятувальні загони (команди) підпорядковані безпосередньо начальнику ЦЗ об'єкта. Кожне з них має свою структуру і можливості. Наприклад:
Зведена рятувальна команда (ЗРК) у своєму складі має підрозділи різного призначення, такі, як ланка зв'язку і розвідки, дві рятувальні групи, група механізації, санітарна дружина тощо. ЗРК може самостійно виконувати основні рятувальні та інші невідкладні роботи (PHP) в осередку ураження.
3. Основні заходи у сфері цивільного захисту
Для ефективної реалізації завдань ЦЗ здійснюється система заходів, основними з яких є:
1. Оповіщення та інформування населення про загрозу чи виникнення НС.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади повинні надавати населенню оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і території від НС техногенного і природного характеру, про виникнення НС, методи та способи захисту, про вжиті заходи щодо забезпечення захисту.
Оповіщення про загрозу виникнення НС і постійне інформування населення про перебіг подій і зміну обстановки здійснюється за допомогою завчасно створених загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центрального оповіщення, систем оповіщення на об'єктах господарювання, локальних систем оповіщення в зонах можливого катастрофічного затоплення, у районах розміщення радіаційно– і хімічно небезпечних підприємств, інших об'єктів підвищеної небезпеки.
У системі оповіщення використовуються технічні засоби загальнодержавної і галузевих систем зв'язку, радіо- і телемереж та ін. засобів передавання інформації
2. Спостереження і лабораторний контроль — передбачає збирання,
опрацювання та передачу інформації про стан довкілля, забруднення
продуктів харчування, харчової сировини, фуражу і води радіоактивними,
хімічними речовинами або інфекційними мікроорганізмами. Для цього
створюється і підтримується в постійній готовності загальнодержавна та
територіальні мережі спостереження і лабораторного контролю.
3. Укриття населення у захисних спорудах в разі виникнення НС.
Для таких цілей створюється фонд захисних споруд шляхом:.
– освоєння підземного простору населених пунктів, пристосування і використання приміщень для укриття населення в НС;
– дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень, гірничих виробок і природних порожнин;
– будівництво окремих сховищ і протирадіаційних укриттів;
– будівництва в період загрози виникнення НС найпростіших сховищ та укриттів.
4. Здійснення заходів з евакуації населення.
В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами основним способом захисту населення міст, де розташовані небезпечні об'єкти, в особливий період є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання.
З метою своєчасного і організованого (без паніки і загибелі людей) проведення евакуації здійснюється підготовка, планування і управління проведенням евакуації.
5. Інженерний захист