Громадська думка — носій комунікації (інформації)
Формування громадської думки відбувається завдяки настановам, мету яких особливо підкреслював ще в 1922 р. американський журналіст-соціолог Ліпман у своїй книзі «Громадська думка». Він вважав: кожна людина регулюється, детермінується через настанови, які визначають, що саме вона бачить, чує, як вона інтерпретує оточення, що є важливим для особистості. Вони творять механізм «селективного сприйняття» — поняття, яке широко застосовував інший американський дослідник, П. Лазарсфельд.
Засоби масової комунікації повинні грунтуватися на публіцистичній багатобарвності, тобто вони повинні давати можливість «розповісти світові» про різні погляди та думки. Е. Ноель-Нойман зазначає: в недалекому минулому у ФРН та інших західних країнах телебачення, наприклад, перебувало під контролем влади, так само й інші електронні засоби інформації
Коли це так, то звідки візьметься багатобарвність у світі засобів масової комунікації (ЗМК)? Саме так ставить питання Ноель-Нойман і відповідає на нього: причиною цього явища є різні політичні орієнтації представників журналістського загону. Але вони мають зважати на законоположення «згори», які у ФРН загалом не скасовані. Верховний конституційний суд цієї країни так визначив призначення засобів масової комунікації, зокрема, телебачення: вони (ЗМК) служать для поширення інформації, формування думок, контролю, а також для розваги та морального настановлення. До того ж, усе має здійснюватися в легально прийнятих демократичним населенням межах.
Відтак варто наголосити на одній досить важливій деталі, яка має визначити взаємозв'язок у ланцюгові: громадська думка — соціальна інформація — комунікативний вплив.
Таким чином, значення соціальної інформації у процесах формування і соціалізації має виняткове значення, бо вертикальний (від покоління до покоління) і горизонтальний (між людьми одного покоління) обмін інформацією відіграє значну роль у механізмах комунікативного впливу.
Коли мова йде про відмінності громадської думки та соціальної інформації, не можна забувати про те, що всі свої функції громадська думка виконує не сама по собі, а тільки в нерозривному зв'язку з її суб'єктом-носієм.
Історія та сучасність знають чимало випадків, коли з різних причин (об'єктивних і суб'єктивних, закономірних та випадкових) інформаційна ситуація була досить віддаленою від оптимальної, а громадська думка далі існувала навіть за наявності в тому чи іншому регіоні так званого інформаційного вакууму (образний вислів, бо абсолютного інформаційного вакууму немає).
В цьому випадку вона однак функціонує, як чутки, наприклад. Зрештою, на відміну від інформації, громадська думка не тільки несе в собі якісь відомості, але й активно, тією чи іншою мірою інтенсивності (яка «характеризує той чи інший рівень уваги, зацікавленості членів суспільства до об'єкта думки») утверджує політичні цінності, що мають у собі певні політичні очікування.
Зрозуміло, на характер соціальної інформації (надто політичної) накладаються суспільно-політичні та інші інтереси й потреби людей. Немає й не може бути «чистих», соціально-політичних «неупереджених» повідомлень, фактів, даних про розвиток