Громадська думка і влада

в разі застосування інтерв'ю як метода збирання первинної інформації, супроводжувати використанням картки з пропонованими респондентові варіантами відповіді (Цілком довіряю. Радше довіряю. Радше це довіряю. Зовсім не довіряю). Але якщо запитань небагато, то цілком можна впоратись і без картки. Однак тоді виникає потреба скоригувати формулювання варіантів відповіді, наближаючи їх до більш прийнятної для усного спілкування форми, яка, на мою думку, має бути такою: «Цілком довіряєте. Радше довіряєте. Радше не довіряєте. Зовсім не довіряєте».

Окрім застосування такого показника, як «міра довіри до політичного діяча», цілком виправданим і коректним буде використання показника «оцінка діяльності політичного діяча».

Для цього можна застосовувати таку конструкцію запитання: «Як би Ви оцінили те, як Ім'ярек виконує свої обов'язки Президента? Відмінно. Добре. Задовільно. Погано. Дуже погано».

Такі запитання щодо оцінки діяльності доцільно ставити лише щодо тих посадових осіб, які знаходяться більш-менш на видноті для пересічних громадян. В умовах нашої країни, на мій погляд, можна просити респондентів оцінити діяльність осіб, котрі обіймають посади Президента, прем'єр-міністра, Голови Верховної Ради України, певною мірою це стосується й міністра закордонних справ, міністра внутрішніх справ, а також міністра оборони

Стосовно оцінки діяльності

інших посадових осіб у респондентів виникає багато труднощів через недостатню поінформованість, про що свідчать результати проведених досліджень.

У зв'язку з розглядуваними показниками певного значення набуває «п'ятивимірний план» - так звана воронка Гел-лапа. її застосування дає змогу подолати ті проблеми, з яким стикаються дослідники під час проведення опитувань, і усунути деякі недоліки.

Так, запитання подеколи ставляться людям, які не мають жодного уявлення про предмет обговорення. Погано також, якщо не проводиться межа між тими, хто приймає рішення щодо відповіді миттєво, й тими, хто зважує усі «за» та «проти». Опріч того, формулювання запитання може мати неоднаковий смисл для різних людей. Основний наголос зазвичай робиться на категоричних відповідях «так» або «ні», тоді як на деякі складні запитання неможливо дати однозначну відповідь. Ігноруються мотиви, котрі спонукають респондента дотримуватися тієї чи іншої думки. І зрештою, не враховується інтенсивність висловленої думки.

Зважаючи на це, у «п'ятивимірному плані» застосовуються п'ять категорій запитань: запитання-фільтри, відкриті, запитання щодо причин, специфічні й ті, за допомогою яких вимірюють інтенсивність думки.

Наскільки можливе й доцільне застосування «п'яти-вимірного плану» для з'ясування довіри до політичних діячів та оцінки їхньої діяльності? На наш погляд, принципово можливо й доцільно застосовувати запитання-фільтри. Безумовно, це стосується й інтенсивності. Потім, як можливий варіант, доречним є запитання щодо причин, яке може бути запропоновано й у відкритій формі. Причому, як до запитань про довіру, так і до оцінки діяльності можна додатково подавати типове, стандартизоване формулювання запитання: «Скажіть, будь ласка, чому Ви так вважаєте?»

Застосування такого підходу, врахування відповідей на запитання щодо причин під час подальшого аналізу, сприятиме більш точному і виваженому вивченню ставлення до політичних діячів.

2. Суперечливі взаємовідносини соціології і влади: український досвід

Конфліктна ситуація в українській соціологічній спільноті, викликана президентськими виборами 2004 року, спричинилася до певної міжособистісної недовіри. Тому вкрай важливою стала акція, проведена Центром суспільио-інформаційних технологій "Соціальна перспектива" за

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13