Громадська думка і влада

підтримки Фонду "Відродження". У конференц-залі Інституту соціології НАН України 17 березня 2005 року відбувся круглий стіл "Наукові знання та влада: суперечливі взаємовідносини соціологічних досліджень та політичної практики" за участю провідних соціологів і політологів України й Росії. Круглий стіл був безпрецедентним за тривалістю, яка сягнула восьми годин.

Хоча не всі запрошені суб'єкти соціологічної спільноти, які мають стосунок до цієї проблематики, взяли участь у зустрічі, зрештою, форум виявився доволі представницьким. Серед присутніх були О. Левінсом ("Левада-Центр", Москва), К. Ко-зеренко ("Левада-Центр", Москва), С. Клімова (Фонд "Общественное мнение", Москва), Є. Степанов (1C РАН, Москва), В. Полторак (СОЦІОПОЛІС, Дніпропетровськ), І. Рущенко (Національний університет внутрішніх справ, Харків), ІО. Пач-ковський (Львівський національний університет ім. І. Франка, Львів), М. Куняв-ський (Одеське відділення Академії державного управління при Президенті України, Одеса), М. Чурилов (TNS Ukraine), А. Горбачик (1C НАНУ), І. Бекешкіна (Фонд "Демократичні ініціативи"), О. Вишняк (1C НАНУ), В. Фесенко (Центр "Пента"), Ю. Саєнко (1C НАНУ), Н. Паиша (1C НАИУ), В

Степаненко (1C НАНУ), В. Танчер (1C НАНУ), І. Кучерів (Фонд "Демократичні ініціативи"), Є. Бистрицький (Фонд "Відродження"), І. Буров (Соціальна перспектива) та ін.

Перша частина круглого столу розпочалася з питання "Знання і влада: теоретико-методологічні засади взаємодії", яке заторкпуло проблему відносин між владою і соціологією, особливо у трансформаційний період. Часте ігнорування владою результатів соціологічних досліджень вже призвело до революційних змін влади у деяких країнах пострадянського простору. Тому є таким важливим взаєморозуміння соціологів як професіоналів і влади як суб'єкта прийняття управлінських рішень.

Розпочався круглий стіл із виступу В. Танчера, котрий розглянув аспекти історичної еволюції та сучасні особливості взаємовідносин соціальних знань і влади. Оскільки влада завжди хотіла визначати, якою має бути наука, на початковому етапі формування соціології вона розглядалася як інструмент пізнання та перетворення суспільства владою. Але з часом ці стосунки змінилися. Зокрема, у 60-70-х роках минулого століття у США па хвилі демократичного руху виник такий напрям, як ліворадикальна соціологія, котра переглянула роль соціології, зробивши наголос на її критичності як знаряддя громадянського контролю. Водночас переглядалися такі аспекти соціології, як об'єктивність, нейтральність та аиалітичність. Сучасний стан соціології відзначається зміною ролі соціології - від об'єктивного, раціонального речника науки до немонопольного інтерпретатора знання. Але критична функція

соціології залишилася. В. Танчер висунув на обговорення три питання: 1) проблема арбітра, посередника у відносинах влади і соціологічних інститутів; 2) проблема поєднання громадянської і наукової позицій соціолога; 3) проблема ролі соціологічної спільноти у відносинах влади і соціології.

Оскільки події Помаранчевої революції скоригували формат комунікативних взаємин влади з народом, В. Степаненко порушив питання публічності влади та визначив основні об'єктивні причини, які змусили українську владу погодитись з активізацією участі громадян у прийнятті рішень: 1) вихолощення економічних, політичних та пропагандистських ресурсів; 2) тенденція розвитку державної політики як закритого акціонерного підприємства для обраних, яка призвела до відчуття небезпеки в переважної частини громадян; 3) демократичний вплив унаслідок тиску західн их країн привів до вимушених кроків влади, якій довелося піти на деякі поступки; 4) дедалі більший демократичний пресинг на владу "знизу" наклався на мобілізаційні процеси, спрямовані проти нехтування владою національними інтересами держави.

Ю. Пачковський запропонував присутнім розглянути сучасні проблеми соціології у трьох вимірах - об'єктивності, публічності та відповідальності. Соціолог - як індивід - може бути необ'єктивним через те, що громадська думка може впливати

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13