Громадська думка і влада

громадянському суспільству.

В. Фесенко звернув увагу на те, що серед представників академічної науки є розуміння кризи виживання науки, обговорюють форми вияву цієї кризи і, на жаль, відсутнє бачення шляхів виходу з цієї кризи. Він пожартував, що, можливо, потрібно ввести корпоративний податок з діяльності полстерів на користь академічної соціології. Також Фесенко запропонував соціологам скористатися реформаторськими бажаннями нової влади. Потрібно співпрацювати із владою з метою підготовки проектів рішень державної політики, оцінки ефективності державної політики, організації та створення групових експертних оцінок. Кошти на дослідження передбачені у кожному відомстві та міністерстві. Іншими формами співпраці є реанімація експертних рад при центрах прийняття рішень та зовнішня публічна експертиза.

Друга частина круглого столу "Соціальні знання і політична практика "розпочалася з виступу В. Полторака, який заторкнув проблему співвідношення соціології і PR. На його думку, взаємовідносини соціології і політики неможливі без PR. Він навів схему, за якою на верхньому рівні буде "соціологія = вивчення громадської думки", на нижньому - "PR = формування громадської думки", а між ними іс'нує зв'язок. У принципі, в будь-якій соціології присутній елемент PR, що залежить від об'єкта дослідження, технологій і методів. Проблема полягає в тому, що коли соціолог працює на рівні, власне, соціології, то рівень об'єктивності підвищується, а рівень PR знижується. Натомість, якщо діяльність соціологів стосується нижчого рівня, елемент PR посилюється. Наприклад, незавершеність одного із екзит-полів з формальної точки зору можна віднести до сфери компетенції соціології й говорити про об'єктивні причини цього, але відсутність інформації та пояснень щодо проведеної роботи належить радше до парафії PR. В

Полторак звернув увагу на те, що існують так звані білі, сірі та чорні технології маніпуляцій з результатами опитувань.

Н. Паніна у своєму виступі відкинула можливість партнерських відносин соціології і політики: там, де є політика, там немає соціології як наукового знання. Вона характеризувала інтерес влади до соціології в термінах сезонності, особистісності та публічності. Вона окреслила типове коло дійових осіб у сучасній електоральній соціології як агентів електорального процесу. Це професіональні групи, корпоративні інтереси яких пов'язані безпосередньо із впливом на електоральний процес. Проблема полягає в тому, що там, де починається публічність, закінчується наука і методична техніка, натомість починається PR-дійство на електоральній сцені. Оскільки Н. Паніна була залучена до експертизи проведення екзитполів, для присутніх було цікаво послухати про ті методичні помилки, яких припустилися на підготовчому етапі опитувань виборців усі електоральні агенти, а саме була зафіксована відсутність пакета методичних документів, за винятком інструкцій для інтерв'юера. Тому саме ці помилки, а не політична заангажованість, на думку Паніної, стали головним джерелом розбіжностей результатів екзит-полів.

К. Козеренко, яка також була залучена до експертизи результатів екзит-полів, зауважила, що було помилковим аналізувати результати екзит-полів по областях, оскільки вибірка була багатоступенева. Незважаючи на великий обсяг вибірки, на перших ступенях було настільки мало одиниць відбору в кожній області, що похибка по областях була дуже велика.

У перебігу дискусії виникло питання про те, чому організатори екзитполу прийняли рішення об'єднувати результати перед презентацією саме тоді, коли відмінність між даними окремих фірм не перевищує 2%. А. Горбачик, котрий брав участь в експертизі підготовки екзит-полу під час першого туру виборів, висловив таке обгрунтування цього рішення. Кожна з

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13