Громадська думка у системі соціального контролю - термінальний, атрибутивний, інструментальний підходи до аналізу та дентифікації

План

1. Громадська думка у системі соціального контролю - термінальний, атрибутивний, інструментальний підходи до аналізу та дентифікації

2. Термінальний підхід

3. Атрибутивний підхід

4. Інструментальний підхід

Список використаної літератури


1. Громадська думка у системі соціального контролю - термінальний, атрибутивний, інструментальний підходи до аналізу та дентифікації

Динамічність перетворення тоталітарного суспільства на демократичне у посткомуністичних країнах і безпосередньо в Україні значною мірою залежить від того, чи буде громадська думка інструментом, здатним не тільки легітимувати демократичні основи влади, а й стримувати відхід останньої від принципів демократичного управління.

Незважаючи на велику кількість проведених опитувань громадської думки, залишається актуальною проблема її вивчення з огляду на функції, які вона виконує, оскільки риси майбутнього суспільства певним чином визначаються і характером громадської думки та її ціннісних компонентів, що домінують у даному культурному просторі.

Громадська думка та її реакція на рішення, що їх приймає влада, завжди перебували в полі зору політиків. Певна залежність владних структур від громадської думки, прагнення підтвердити свою легітимність, з одного боку, спонукає їх до маніпулювання громадською думкою у своїх інтересах, а з іншого - через систему виборів, референдумів тощо їй може надаватися право остаточного вердикту з суспільне значимих питань. Громадська думка не залишається пасивною в такій ситуації, вона дедалі наполегливіше стимулює практичні дії (демонстрації, пікетування, страйки та ін. ), намагаючись контролювати владу і впливати на процес прийняття рішень. Така активність громадської думки засвідчує початок процесу її інституціалізації, прагнення утвердити себе (хоча б у символічній формі) як таку, що має цінність для влади і для суспільства в цілому

Упродовж тривалого періоду громадській думці в концептуальних побудовах належало місце своєрідного епіфеномена. Лише у 60-70-х роках стало помітним певне збільшення уваги до контролюючого змісту громадської думки у зарубіжній та вітчизняній соціології. Приблизно в цей час розгляд функціонування громадської думки в системі соціального контролю зміщується у площину взаємодії «органи влади -громадська думка». Наголошення цієї взаємодії свідчить, що громадська думка перебуває у процесі інституціалізації. Даний процес актуалізує (як із наукової точки зору, так і з практичної) проблему аналізу та ідентифікації громадської думки в системі соціального контролю.

Не спиняючись докладно на огляді розвитку тлумачень соціального контролю, уявімо певну узагальнену схему трьох глобальних підходів у сучасних концептуальних побудовах.

Перший - термінальний, що розглядає соціальний контроль як соціальну інституцію, наділену культурною значимістю.

Другий - атрибутивний, котрий розглядає деякі елементи соціального контролю (норми, цінності, традиції, право тощо) як необхідну умову його існування.

Третій - інструментальний, тобто такий, що розглядає соціальний контроль як процес, здатний специфічними засобами регулювати взаємодію різноманітних елементів соціальної системи.

Аналіз громадської думки в системі соціального контролю в межах вищезазначених підходів дає змогу виявити основи контрольної функції громадської думки.

2. Термінальний підхід

Аналіз громадської думки в системі соціального контролю в межах першого підходу зумовлює розуміння громадської

думки як соціальної інституції та аналіз

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні