Громадська думка у системі соціального контролю - термінальний, атрибутивний, інструментальний підходи до аналізу та дентифікації

для різних типів культур ці моральні Заповіді не завжди мають цінність і не виступають регуляторами взаємин (наприклад, традиція людських жертвопринесень, що й досі діє в деяких племенах Африки).

Незаперечним є те, що дія правових регуляторів можлива тільки за умови морального схвалення громадською думкою, за наявності морального обгрунтування.

Слід, однак, наголосити, що питання підтримки моральних основ нормативного регулювання - прерогатива інститутів громадянського суспільства. З огляду на несформованість у нас громадянського суспільства стає зрозумілим, чому держава бере на себе не притаманну їй функцію турботи «про мораль» (наприклад, цензури). Доки не буде сформоване громадянське суспільство, доки перебувають у стагнації його основні соціальні інститути (родина, церква, школа і т. ін. ), доти не буде функціонувати достатньою мірою мораль як джерело соціального регулювання. Хоча на тлі повної відсутності всіх інших можливих каналів нормативного регулювання сила морального впливу є, мабуть, єдино можливим засобом регулювання.

Наявність правової системи регулювання ще не є гарантом дотримання прав людини, адже може бути створена правова система, що діє за принципом придушення прав громадянина. Так, можна створити бездоганне зведення законів, яке б регулювало взаємовідносини всіх членів суспільства і всіх інститутів як за горизонталлю, так і за вертикаллю, але обмежувало б, наприклад, рівність індивіда з іншими членами суспільства.

І. Кант визначав три апріорних принципи, які мають лежати в основі справді правового громадянського суспільства:

1) свобода кожного члена суспільства як людини;

2) рівність його з кожним іншим як підданого;

3) самостійність кожного члена спільноти як громадянина [7]

Тобто не можна говорити про дійсно правове регулювання, якщо не дотримуються законні права людини і гарантії активного громадянства, не забезпечується можливість брати участь у розв'язанні життєво значимих для усіх членів спільноти питань. Йдеться про те, що правове регулювання має бути спрямоване на цінності цілі, в основі яких лежать поняття злагоди, справедливості та природної рівності людей один перед одним і перед природою.

Демократична влада також має бути обмежена законом, спрямованим як на захист кожного окремого громадянина, так і, зокрема, на захист від влади охлократії. «Кількісна маса не може неподільно панувати над долею якісних індивідуальностей, долею особистості. . . » [8] Тобто неприпустима не тільки особиста тиранія, а й тиранія маси: «Розлючений натовп, одержимий корисливими і злобними інстинктами, не здатен керувати ні собою, ні іншими. Натовп, маса, не є демократія» [9]. Таким чином, влада демократії не може бути абсолютною, вона повинна бути обмежена принципами загальнолюдської значимості, інакше демократія перетвориться на свій антипод - тоталітаризм.

До атрибутивних засад соціального контролю і громадської думки (як його елемента) належать також осередки соціального контролю, котрі можна згрупувати таким чином:

- глобальні суспільства з різними політичними, економічними, правовими системами та культурними особливостями;

- соціальні групи всередині глобальних суспільств, у яких форми, техніка та інтенсивність контролю значно відрізняються;

- різноманітні об'єднання і проміжні групи типу «фейс-ту-фейс» (школа, група ровесників, спортивні об'єднання і т. ін. ); кожне з цих об'єднань відіграє свою роль у загальному соціальному регулюванні, соціалізації й підтриманні нормативних регламентацій;

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні