Громадська думка у системі соціального контролю - термінальний, атрибутивний, інструментальний підходи до аналізу та дентифікації

style="font-size: - різноманітні мікросоціальні групи, «атоми суспільства», що відіграють чільну роль у здійсненні нагляду за членами мікроспільнот.

Органи або установи соціального контролю як основні канали продукування й реалізації різновидів соціального контролю також належать до атрибутивних основ соціального контролю. Вони відрізняються більш або менш формальним ступенем організації, офіційності, силою спонукання, засобами функціонування, способом забезпечення.

У соціологічній літературі описані найрізноманітніші класифікації соціального контролю. Наприклад, за характером зв'язку суб'єкта контролю з об'єктом (внутрішній і зовнішній), за сферами життя (у політичній, економічній, культурній царині), за характером санкцій (формальний, неформальний), за способами здійснення (фізичний, економічний, політичний тощо). Усе це так само належить до атрибутивних основ, а кожний елемент цих основ особливим чином співвідноситься з громадською думкою, що є предметом спеціального розгляду.

4. Інструментальний підхід

Соціокультурні особливості громадської думки знаходять своє безпосереднє втілення у різних формах вербальної поведінки людей, а це дозволяє акцентувати інструментальні можливості громадської думки, якій притаманні регулятивна і контрольна функції.

Констатуючи багатство ракурсів аналізу громадської думки як інструменту в системі соціального контролю (громадська думка як інструмент соціалізації, нормотворчості у різних сферах і т. ін. ), спинимося лише на тих інструментальних можливостях громадської думки, які стосуються дихотомії «громадська думка - прийняття рішення владою».

Слід зазначити, що сам процес прийняття управлінського рішення включає кілька етапів

Розглянемо модель, запропоновану А. Венделіним у книзі «Підготовка і прийняття управлінського рішення» [10].

Як видно зі схеми 1, у процесі прийняття і реалізації управлінського рішення контроль підключається лише на останній стадії - реалізації рішення. Проте, якщо дану модель розглядати з точки зору участі громадської думки у процесі підготовки і реалізації управлінського рішення, слід підкреслити, що громадська думка може підключатися практично на всіх етапах.

Особливо функціональною громадська думка є на етапі виявлення і постановки проблеми; ще на цьому етапі громадська думка виступає інструментом контролю, обмежуючи або розширюючи каталог проблем органів управління. Схваленням або осудом зустрічає громадська думка вибір альтернативного рішення (якщо, звичайно, дане рішення перебуває в полі інтересів громадської думки), тим самим виступаючи природним бар'єром або, навпаки, підтримкою в подальшій реалізації рішення. Громадська думка може виробити і запропонувати свій варіант альтернативного рішення, плану реалізації рішення (пригадаймо, наприклад, рух матерів, чиї сини зникли без вісти або потрапили в полон в Афганістані; саме завдяки й під тиском діяльності цього руху були створені спеціальні офіційні комітети, покликані вирішувати ці питання).

Схвалення або осуд, що їх виражає громадська думка в процесі реалізації управлінського рішення, виступають важливим елементом успішного (або неуспішного) завершення всіх етапів. Накопичення досвіду розв'язання проблем відбувається не тільки на рівні управлінських структур, а й на рівні функціонування громадської думки, котра є також своєрідним каналом передачі знань (наприклад, у галузі нормативного регулювання поведінки). Крім того, саме громадська думка, виказуючи оцінне судження стосовно певних об'єктів, здійснює таким чином категоризацію цих об'єктів, надаючи їм більшої або меншої міри значимості, приймаючи в такий спосіб участь у процесі випрацювання ціннісних орієнтацій. Даний процес відбувається по-різному в різних сферах життя суспільства. Традиційно сфера моралі була прерогативою громадської думки, саме громадська думка засуджує вчинки людей

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні