Грошово-кредитна система Японії
До 1990 р. до десяти найбільших банків світу входили сім міських японських банків, a "Dai-lchi Kahguo" був першим у світі. Проте у 1997 p. "Bank of Tokyo Mitsubishi" (капітал 18585 млн дол. ) посідав п'яте місце, "Sumitomo Bank" (14737 млн дол. ) — дев'яте, a "Dai-lchi Kahguo" (капітал 14458 млн дол. ) — 10 місце.
Для міських банків характерні високий рівень перекредитування і залежність від Банку Японії, який здійснює урядову грошово-кредитну політику.
Місцеві (регіональні) банки — це здебільшого малі та середні за масштабом здійснюваних операцій банки, які можуть відкривати відділення та філії тільки в тій префектурі, де розміщується їх головна контора.
Отже, на основі досвіду розвитку банківської системи Японії можна виокремити такі характерні особливості комерційних банків:
• тісний зв'язок з промисловими і торговельними компаніями по лінії кредитування (частка позичкових ресурсів у сукупному капіталі японських компаній становить понад 80 %, у яких переважають кредити комерційних банків);
• високий ступінь концентрації капіталу і великі суми активів. (Станом на 1996 р
4. Спеціальні фінансово-кредитні інститути
Велику групу різних за характером виконуваних функцій приватних, державних і кооперативних установ становлять спеціальні ФКІ. Вони налічують ЗО інвестиційних компаній (траст-банків), три банки довгострокового кредиту, 29 компаній зі страхування життя і 58 компаній зі
страхування майна, 283 брокерські компанії, які здійснюють операції з цінними паперами, а також лізингові компанії.
Інвестиційні компанії (траст-банки) поряд з інвестиційними здійснюють довірчі операції, а також дедалі більше втручаються у сферу банківської діяльності. Вони контролюють виконання брокерськими компаніями операцій з цінними паперами. Більшість із них тісно пов'язані з великими комерційними банками країни внаслідок взаємного володіння акціями. Як і комерційні банки, інвестиційні компанії через філії, створені за кордоном разом з комерційними банками країни чи самостійно, поширюють свою діяльність в інших країнах. Характерно, що створені ними закордонні філії функціонують як банківські установи і виконують різноманітні операції, властиві банкам та інвестиційним компаніям, тоді як у самій Японії їх банківська діяльність обмежена.
Приватні банки довгострокового кредиту створені після Другої світової війни на основі реорганізації напівдержавних банків довгострокового кредиту. Основними джерелами кредитних ресурсів цих банків є облігаційні позики.
Банки розміщують на ринку процентні папери (на термін п'ять років з виплатою процентів двічі на рік) і дисконтні папери (з річним строком; продаються за ціною, зменшеною на суму дисконту).
Страхові компанії за сумою активів посідають третє місце серед приватних ФКІ і перше — серед спеціальних. Основна частка активів страхових компаній належить компаніям із страхування життя.
Брокерські фірми за розміром ресурсів займають скромне місце серед фінансово-кредитних установ. Однак їх місце у кредитній системі визначається не розміром ресурсів, а роллю, яку вони відіграють як учасники децентралізованого ринку цінних паперів,