Гуцульські звичаї та обряди

Гуцульські звичаї та обряди

CІМЕЙНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ

Сімейні звичаї й обряди становлять вагомий підрозділ традиційно-побутової культури нашого народу. Вони мають глибоке гуманістичне спрямування, ідею утвердження високого морально-етичного статусу сім'ї, ролі і значення в ній людини. Багатство архаїчних елементів і локальних різновидів та варіантів засвідчують давнину походження української народної сімейно-побутової обрядовості, її популярність і стійкість. Збереження й відродження багатьох елементів цих традицій у сучасному побуті вимагає пильної уваги та конкретної цілеспрямованої роботи.

До традиційно-побутової сімейної культури народу належать цикли звичаїв і обрядів, що стосуються особливих подій у житті сім'ї, родини, зокрема: одруження, створення нової сім'ї; появи нового члена сім'ї, народження дитини; смерті, відходу в небуття члена сім'ї. Крім прямого відношення до внутрісімейних справ, змін, переживань, ці звичаї і обряди великою мірою визначають чи навіть знаменують зв'язок сім'ї з ширшою родиною, сусідами і громадою, які беруть участь, активно співдіють у них. Тому з покоління в покоління дотриманню певних стереотипів цих звичаїв і обрядів приділялася велика увага. З ними пов'язувалися різні ритуали, вірування, забобони, що створювали особливу атмосферу урочистості і таємничості цих традицій, своєрідну семантику з нашаруванням і поєднанням у ній різночасових рівнів світоглядних уявлень, вірувань і знань.

В карпатському регіоні, як і в інших регіонах, до вказаних подій приурочені відповідно: весільна обрядовість; цикл звичаїв і обрядів, пов'язаних з народженням дитини; похоронно-поминальні звичаї та обряди.  

Весільна обрядовість

Окремі відомості про весільні звичаї наших предків зустрічаємо в давніх писемних джерелах. Але всі весільні обряди можна умовно поділити на три етапи: передвесільний, власне весільний і післявесільний.  

Передвесільний етап мав кілька традиційних складових: сватання, оглядини, заручини. Подекуди він включав і попереднє вивідування про згоду батьків, домовленість про сватання. Але часто сватання відбувалося лише за домовленістю молодих або й було несподіваним. У таких випадках наречений міг дістати відмову

Сватання — це перша офіційна зустріч сторін молодого і молодої для домовленості про одруження. Сватати йшли два (іноді один) старости і молодий. У старости просили старших і поважних чоловіків-родичів. Старший староста повинен був добре "знати звичай".

Атрибутами сватів були хліб у руках і спеціальні палиці. Обмін хлібом з батьками молодої, пов'язування старостів рушниками і молодого хусткою, частування за столом означало згоду. Обов'язково запитували при цьому згоду молодої. Знаками відмови було неприйняття хліба старостів та відсутність іншої атрибутики успішного сватання. Причому відмова мала коректну форму, батьки молодої казали: "Хай ще підроста", "Почекає" і т. д. , на Поділлі дівчина підходила до столу, брала принесений хліб, і, поцілувавши його, казала: "Спасибі за честь. Хай вам Бог дає з інших рук". У деяких місцях відмовлялася випити піднесену їй чарку, забирала зі столу і ставила в мисник чарку та ін.

Традиційне власне весілля тривало декілька днів. Здебільшого весілля починали в п'ятницю (бо п'ятниця — початниця). Весільне дійство складалося з низки обрядових актів, що відбувалося послідовно і в супроводі відповідних обрядових пісень та ритуалів: випікання короваю, сплітання вінка, запрошення на весілля, шлюб, посад, пов'язування молодої, переїзд молодої в дім

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні