Гуцульські звичаї та обряди

розчеши русу косу під вінець.

Та най твоя руса коса сіяє,

Та най твоє весіллєчко гуляє!

Молода сідає перед столом, молодий розплітає їй косу, розчісує і кладе на голову їй чулок з прикріпленим вінком, бере її за руку, за руки беруться дружба, дружка, свахи і, пританцьовуючи та приспівуючи «Ой дай, Боже, в добрий час. . . », староста виводить їх із хати. Дружба саджає на першу фіру «княгиню» і дружку, сідають на фіри староста і свахи. «Князі» сідають на коней і їдуть попереду до церкви вінчатися.  

Збираючись до шлюбу, свахи беруть із собою спеціально для цього випечений колач з великою діркою. Після шлюбу виходять з церкви на майдан, староста дає молодим цей колач. Молодий і молода беруть його однією рукою і розривають (не розламують).  

Кому відірветься більша частина колача, той буде в сім'ї лідером, буде «старшувати». Тут же коротко пригощаються, і цей розірваний колач молоді ділять усім присутнім.  

Опісля їдуть до молодої, стають перед хатою і співають:

Лежать нам барви чарчатії,

Радуйся, матіночко,

Радуйся, матіночко, взяло шлюб дитяточко.

І одно і другеє,

І одно і другеє — до купочки обоє.

— Тогди-м ся радувала,

Тогди-м ся радувала, як їм ї годувала,

А тепер ся втішаю,

А тепер ся втішаю, бо двоє дітей маю.

У хаті молодої накриті столи

її родичі запрошують до хати гостей, яких староста з приспівом «Ой дай, Боже, в добрий час. . . » заводить за стіл, в центрі сідають молоді. Пригощаються, співають:

Ой летіла сива пава, серед села впала,

А Анничка із Васильком — ото собі пара.

Ото файно та й подобно, де брат із сестрою.

Ще файніше, подобніше, де муж із жоною.

Любилися, кохалися молоденькі люди,

А тепер ся вже побрали, най їм гаразд буде.

Піди, мамко, до керниці, набери водиці,

Відправляла-с дівчиноньку, тепер молодиця.

Ой не плач-ко, Анниченько, але будь весела,

Сама знаєш, що не найдеш дівочого села. . .

Коли встануть із-за стола, гості молодої і «княгині» залишаються в неї забавлятися, а «князі» зі старостою і свахами повертаються на конях і фірах до молодого, щоби забрати запрошених гостей, які за цей час прийшли з приносами та сидять у нього за столом, і їхати по «княгиню». Після пригощання гості молодого встають із-за стола, сідають на коней та фіри і їдуть забирати молоду і посаг. Свахи і гості молодого, що приїхали, перед хатою молодої співають:

Ой дай же, Боже, ой дай же, Боже,

В добрую годиноньку,

Бо ми їдемо, бо ми їдемо По чужу дитиноньку.

Ой не по чужу, ой не по чужу,

Беремо ї за свою.

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні