Гуманістичні та реформаційні ідеї у філософській думці України (кінець XV – початок XVII ст.)

Болгарського, Теофiлакта Болгарського тощо. Разом з тим братські шляхи, особливо в перший період своєї діяльності, залишаються осторонь здобутків у галузі розробки проблем логіки й фiлософiї, що їх мала на той час захiдноєвропейська культура. Такий пiдхiд братчиків трактується на запозиченiй у попереднiй традиції гносеологічній позиції згідно з якою вважалось що істина цілком i повністю викладена в Священному Писанні та в творах учнів церкви, а тому запорукою iстиностi є давність. Все нове – лише відхилення, збочення від заповіданої Богом істини.

  Цi мотиви наявні у творчості Мелетія Смотрицького, Касіяна Саковича, Фоми Євлевича, Кирила Транквiлiон-Ставровецького.

  Критикуючи церковну ієрархію і часто вступаючи з нею в конфлікти, братчики, як і західноєвропейські реформатори, боролися не проти віри, а за «істинну» віру – віру первіснохристиянських часів. Ця віра мала бути не «тілесною», грунтуватися не лише на обрядах і церемоніях, а на внутрішньому переконанні кожного віруючого та його індивідуально-духовному спілкуванні з Богом. Вони зверталися до греко-словянських традицій духовного життя українського народу.

  Ідеї неоплатонізму, які поділяли християнські автори, були поширені серед братчиків. Протидіючи наступу католицизму, теологічне вчення якого обгрунтовувалося за допомогою логіки і філософії в західноєвропейських колегіях і університетах, братчики прагнули подолати його ідейним арсеналом православного богослов’я. Критикуючи застосування логіки і силогізмів, твори Арістотеля та інших античних філософів, братчики виступали проти філософської зброї контрреформації, соціальних сил, які здійснювали експансію на українські землі.

  Спираючись на Біблію, твори східної патристики, братчики шукали відповіді на актуальні питання тогочасної дійсності

В їх працях чимало міркувань, що тяжіли до реформаційної ідеології. До таких творів належать «Алфавіт духовний» Ісайї Копинського, який присвячений проблемі людини, піднесенню в ній морального, розумного і духовного начал. Одне з центральних питань у творі відведено проблемі самопізнання, яке розуміється автором як моральне самовдосконалення, праця, що стає потребою і радістю, зречення світу тілесних речей, очищення і просвітлення розуму, самозаглиблення, пізнання Бога та поєднання з ним.

  Суголосна у поглядах з «Алфавітом духовним» книга українського письменника і мислителя Віталія з Дубна «Діоптра». Велику роль в розвитку української філософії зазначеного періоду відіграло Київське братство та його представники Йов Борецький, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, Кирило Транквіліон-Ставровецький.

  Яскравим представником Київської братської школи був Кирило Транквіліон-Ставровецький. В його творах «Зерцало богослов’я», «Євангеліє учительноє», «Перло многоцінне» помітний вплив гуманістичних ідей. Розглядаючи проблему «Бог і світ», цей автор створив учення про 4 світи: 1) світ невидимих духовних сутностей, що належать до небесної ієрархії; 2) макрокосм – світ видимих і тілесних речей; 3) мікрокосм (людина); 4) поєднання злих людей і грішників з дияволом. Таким чином, Ставровецький, розрізняючи 4 світи, показує, що не весь світ є злом. Радісне світосприйняття, наголошення на красі й доброті тілесного світу зближує українського мислителя з діячами західноєвропейського Відродження. В центрі його вчення - проблема людини, самопізнання, морального самовдосконалення.

  Серед діячів братського руху помітна постать українсткого вченого Мелетія Смотрицького, чия «Граматика», що була посібником для братських шкіл вплинула на розвиток українського та інших словянських народів. У творах суспільно-громадського спрямування «Тренос», «Верифікація прав народу руського» Мелетій Смотрицький відстоював гідність, права, звичаї, культуру,