Гуманістичні теорії творчості

Гуманістичні теорії творчості

 Сучасні теорії творчості дають можливість краще зрозуміти, описати і вияснити складне явище людської креативності. На сьогодні немає єдиної теорії творчості, оскільки немає єдиною, визнаною всіма науковцями дефініції творчості. Вирішальним чинником теоретичних відмінностей концепцій творчості є, в основному, різні погляди авторів на процеси творення, його джерел та продуктів. Це відповідно пов’язано з домінуючими у даному періоді фізіологічними, психологічними і соціологічними теоріями. Серед теорій творчості виділимо ті, що є результатом дослідження механізмів і умов виникнення творчої активності у широкому контексті. Це, зокрема, гуманістичні теорії творчості.

Представниками гуманістичної теорії творчості є Е. Фромм, К Роджерс, А. Маслоу. Погляди психологів і педагогів гуманістичного напрямку становлять своєрідну систему тверджень та постулатів антропологічно-фізіологічних, що виходить за межі традиційної педагогіки та психології творчості, уникаючи таких понятійних категорій як творчий стиль життя, творча позиція, принципи творчості. Представники цього гуманістичного напряму розглядали творчість в категоріях аксіологічних – як цінність, що надає людському життю якийсь сенс – і ця нормативна точка зору відрізняє їх погляди від програми логічного емпіризму представників інших теоретично-дослідницьких напрямків [5]. У гуманістичній психології та педагогіці творчість становить одну з основних категорій, а значення, яке приписували цьому поняттю Е. Фромм, К Роджерс, А. Маслоу, є подібне до панкреаційного розуміння творчості В. Татаркевича.

У статті аналізується основні положення гуманістичних теорій творчості на предмет можливості використання їх основних ідей для навчального процесу.

У відповідності до сучасного розуміння творчості потрібно визнати, що творчою людиною не обов’язково є митець, художник, скульптор, артист тощо. Творчість не є прерогативою виключно певних спеціалістів. Творцями можуть бути також люди, що працюють у різноманітних галузях культури та техніки, займаються домашнім господарством чи вихованням дітей. Потрібно вияснити поняття “творчість” і не обмежувати його тільки до певних загальноприйнятих сфер людської поведінки [4]. “

. . хороший суп вимагає більше артистизму, ніж другорядна картина” і “. . . в загальному, приготування їжі. . . . ведення домашнього господарства може бути творчим, а написання віршів не мусить бути таким, може бути нетворчим” [4, с. 136]. Подібно висловився Е. Фромм: “Картина чи науковий трактат можуть бути цілком нетворчими, беззмістовними, з іншої сторони – глибинні мислиннєві і емоційні процеси особистості, яка “бачить” дерево замість на нього дивитися або читає вірш, відчуваючи глибокі переживання, які поет виразив словами, можуть бути творчими, хоч вона нічого не “творить” [2, с. 152].

Педагоги і психологи гуманістичного напрямку трактують творчість як цінність, яка надає людському життю певний сенс, і, одночасно, як шлях до досягнення повного психічного здоров’я, ототожненого з самореалізацією. Тому матеріальні вироби творчості, хоча і є важливими в процесі збагачення культури, мають для них другорядне значення. Істотними для них є переживання людини в процесі творення і творчі результати цього процесу кожної особистості зокрема, тобто розвиток людської індивідуальності. Таким чином, акцентується увага на цінності самого процесу творення і його експресії, а одночасно – що вмотивовано – меншу увагу звертається на якість іншого параметру творчості – його продукту. Творча активність (Е. Фромм) означає стан внутрішньої активності без необхідності зв’язку з творенням художніх творів, наукових концепцій чи ще чогось корисного чи необхідного для суспільства. Творчість є характерологічною орієнтацією, на яку здатні усі люди. “Творчі люди ніби оживляють все те,

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні