його результатів. Змінився й статус найманого робітника. Сьогодні він у розвинутих країнах може стати акціонером, співвласником майна. Певною мірою забезпечується правовий статус людини, пом'якшуються умови використання найманої праці. Розвиток матеріального чинника продуктивних сил і посилення розриву між розвинутими країнами й тими, що розвиваються, послабили тотальність відчуження. Проте глобальні проблеми сучасності свідчать, що це суспільство далеке від гармонії у системі "людина—суспільство—природа". З іншого боку, в останні десятиріччя в соціалістичних країнах відбувся відрив теорії від практики соціалістичного будівництва, знизилися темпи його розвитку, а з ними й рівень життя трудящих.

Почався серйозний перегляд теоретичних положень марксизму і ленінізму. Виявлено, що ряд їх перестали "працювати". Зокрема вчення про суспільно-економічну формацію, теорія імперіалізму і соціалістичної революції, положення про сучасну епоху, ідеї про роль слов'янських народів, зокрема українського в історії людства тощо.

Найбільше деформацій зазнали економічна й соціальна теорії. І хоча деякі положення діалектичного матеріалізму були значно задогматизовані, більшість продовжують виконувати велику методологічну й пізнавальну роль. Серед них теорія пізнання, зокрема вчення про практику, істину, роль діалектичного методу (основні принципи діалектики, закони, категорії тощо), місце і роль діалектичної логіки, її основні вимоги, аналіз революції у фізиці, перспективи та шляхи розвитку сучасного природознавства тощо.

В умовах сучасних глобальних зрушень змінилось обличчя планети й суспільства, визначальною стала ринкова економіка, яка увібрала в себе позитивні риси капіталістичного ладу та деякі завоювання соціалізму (право на охорону здоров'я, безплатну освіту тощо). На перший план виступають загальнолюдські моральні цінності та сучасні глобальні проблеми

В цих умовах філософія набула планетарного характеру, не втратила свого значення й марксистська методологія.  

2. Моральна спадщина Ф. Енгельса

Енгельс Фрідріх (1820-1895) – друг і соратник Маркса, що створив разом з ним марксистське учення. Філософський-етичні проблеми із самого початку осмислювалися Енгельсом в контексті критики класового, в першу чергу буржуазного, суспільства. Поступово долаючи впливи морально-утопічного критицизму лівих младогегельянцев, Енгельс перейшов на позиції наукового історизму.

Вже в 40-х рр. початковим пунктом його етичної програми стає така зміна характеру людській діяльності, яке дозволить знищити «роздвоєння праці в собі самому», його відчуження. Останньому Енгельс протиставляє вільну діяльність людей в майбутньому комуністичному суспільстві, де «праця стане своєю власною винагородою. ». Це не приватна зміна, а якнайглибше гуманістичне перетворення всього соціального світу: «Людина винна. влаштувати мир істинно по-людськи…»

Висуваючи завдання «вільної, самостійної творчості нового світу, що покоїться на чисто людських, етичних життєвих відносинах», Енгельс дає, хоча ще найзагальнішу і абстрактнішу, характеристику комуністичного ідеалу проте не вільну від антропоцентрізма і навіть антропотеїзма, від зведення людини у вище мірило. У спільно з К. Марксом написаній книзі «Святе сімейство» (1845) Енгельсу належить формулювання важливого принципу марксисткою філософії людини: «Історія не робить нічого», вона «не володіє ніяким необьятним багатством», вона «не б'ється ні в яких битвах»! Не «історія», а саме людина дійсна, жива людина – ось хто робить все це, всім володіє і за все бореться. «Історія» не є якась особлива особа, яка користується людиною як засобом. Історія – не що інше як діяльність людини»

Класовій буржуазній моралі, яка так само як і право, є результат абстрактного тлумачення людини, Енгельс протиставляє комуністичну моральність, невіддільну від боротьби за конкретну цілісність