власного життя, знаходить скарби саме там, звідки розпочалася його подорож, у занехаяній напівзруйнованій церкві.

„Я завжди зможу знову стати чабаном, – поду­мав хлопець. – Я вмію пасти овець і ще не розу­чився це робити. А от нагода дійти до єгипетських Пірамід може більше не трапитись” [19].

„Алхімік” – краще з добутків Коельо й одна з найвизначніших книг останнього часу. Це не дитяча казочка про блаженного пастушка, а дуже серйозна книга про те, як бути особистістю, домагатися втілення своєї мрії, про ту внутрішню силу, добро й любов, які закладені в кожному з нас, і про які ми воліємо не згадувати, покладаючись на силу й любов інших людей. І заслуга автора саме в тому, що він зумів піднести складні й тонкі речі в такій легкій, гарній формі. Твір насичений філософськими роздумами, проте читається на одному диханні.

Отже, враховуючи життєстверджуючу концепцію твору, можна говорити про те, що цей твір переростає пост­модернізм і розпочинає нову еру пост–постмо­дернізму, або Високого модернізму, про який зазначає у своїй роботі „Політика теорії” відомий сучасний аме­риканський критик
Ф. Джеймсон [7, 17].

Твору притаманні такі риси художнього стилю автора, як:

-         притчовий характер;

-         автобіографізм;

-         синтез жанрів, простору, поєднання істин багатьох націй та релігій;

-         лаконічність;

-         філософічність;

-         запозиченість сюжету та персонажів твору.

Розділ ІІ. Методичні розробки до уроків додаткового читання за творчістю Пауло Коельо

2. 1. Кросворд „Алхімік” 

			С	А	Н	Т	Ь	Я	Г	О
	К	О	Е	Л	Ь	О
М	Е	Л	Ь	Х	І	С	Е	Д	Е	К
Н	А	Р	Г	І	Л	Е
		Т	У	М	І	М
	Ф	А	Т	І	М	А
		М	А