Художні особливості творів П. Коельо

світі. Через тридцять років після цих подій Пауло Коельо написав книгу „Вероніка вирішує вмерти”.

Як пише сам Пауло, „Вероніка вирішує вмерти” була опублікована в Бразилії в 1998 році. До вересня я одержав по електронній пошті більше 1200 листів з описом схожих випадків і переживань. У жовтні деякі з тем, порушених у книзі, – депресія, паніка, самогубство – обговорювалися на конференції, що одержала загальнонаціональний відгук. 22 січня наступного року сенатор Едуардо Суплісі зачитав уривки з моєї книги на пленарному засіданні, що допомогло бразильському конгресу нарешті прийняти закон, який обговорювався вже протягом  десяти років, – закон про заборону насильницької госпіталізації” [12].

Вийшовши з лікарні, Коельо стає хіпі. Він читає все – від Маркса й Леніна до "Бхагават-гіти". Потім засновує підпільний журнал „2001”, у якому обговорюються проблеми духовності, Апокаліпсису. Крім цього, Пауло пише тексти анархічних пісень. Зірка року Рауль Сейхас (Raul Seіxas), бразильський Джим Моррісон, зробив їх такими популярними, що Коельо відразу  стає багатим і знаменитим. Він продовжує шукати себе: працює журналістом у газеті, намагається реалізуватися в театральній режисурі й драматургії [12].

Але незабаром теми його віршів привернули увагу влади. Коельо обвинувачують у підривній антиурядовій діяльності, за що тричі заарештовують і піддають катуванням. Як стверджує сам Коельо, він залишився живий тільки тому, що заявив про своє божевілля й розповів, що його тричі відправляли до психіатричної лікарні [3, 35].

Вийшовши з в’язниці, Коельо вирішує, що прийшов час стати розсудливим і нормальним. Пауло влаштовується на роботу у фірму звукозапису „Поліграм”, де й зустрів свою майбутню дружину.

У 1977 році подружжя переїхало до Лондона

Пауло купив собі друкарську машинку й почав писати, проте – без особливого успіху. „Я звик бути письменником без книг. Це дуже зручно. Я намагався уникати відкривати свою душу”, – підкреслює письменник [12]. За рік повертається до Бразилії й робить кар’єру в „Сі-Бі-Ес Рекордс” (CBS Records) [3, 35]. Але одного чудового дня  його звільняють без будь-яких пояснень [12]. За іншими даними, він сам звільняється зі студії через три місяці. У той же час розлучається з дружиною [8]. Незабаром Коельо зустрів свою давню подругу Христину Оїтісію, з якою згодом одружився і живе дотепер.

І тоді він вирішує відправитися в подорож. Випадкова зустріч в Амстердамі приводить його в католицький орден RAM, створений в 1492 р. Тут Пауло навчився розуміти мову знаків й ознак, що зустрічаються на нашому шляху. Відповідно до ритуалу шляху, орден направляє його в паломницьку подорож у Сантьяго де Компостелла (середньовічний шлях прочан між Францією та Іспанією). Переборовши 80 кілометрів по легендарній стежці прочан, Коельо описав цю подорож у своїй першій книзі „Паломництво”, виданої в 1987 році. Незабаром за нею пішла і друга – „Алхімік”, що принесла авторові світову популярність [12].

В інтерн’ю Пауло Коельо найвідомішому бразильському журналу „Вежа” у серпні 2001 року, тема магії спливає в нерозривному контексті із самим письменником: „Магія – це особливий світогляд. Це спосіб побачити світ за межами конкретної реальності. У мене багато книг без езотерики, але всі мої книги ставлять філософські проблеми” [12].

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні