Інноваційні методи в соціальній роботі

План

1. Суб’єкти інновацій.  

2. Основні напрями реформування соціальної сфери в Україні 

Література.  


1. Суб’єкти інновацій

Соціальні інновації — це процеси, результатом яких стають істотні і незворотні зміни у взаємодії між людьми, групами, що сприяє формуванню нових зв'язків і відносин між ними, спря­мованих на задоволення нових духовних і інтелектуальних потреб, нових норм, появі організацій та зв'язків більш високого рівня. І. Москальов під інноваційними соціальними процесами розуміє «трансформації у соціаль­них структурах і процесах, що приводять до зміни способу функціонування соціальної системи. При цьому можуть суттєво змінюватися стратегічні прі­оритети, технологія, культура, соціальні інститути».

Суб'єкти соціальної роботи — це держава зі своїми структурами, суспільні, благодійні та інші організації і установи, соціальні працівники.

З огляду на складність суб'єкта соціальної роботи, можна розрізняти соціальні технології й за цим показником. Так, Міністерство праці та соціального розвитку більшою мірою розробляє і реалізує технології соціальної діагностики, соціального проектування, соціального захисту,  соціального обслуговування та ін. у масштабах всієї країни, з урахуванням особливостей різних соціальних груп.

На рівні соціальної служби і залежно від спрямованості її діяльності (притулок, стаціонар, соціально-реабілітаційні центри для різних категорій населення, консультації, центри зайнятості та ін

) можуть використовуватися як частки, так і універсальні технології, створюватися свої унікальні технології, методики.

Залежно від кваліфікації суб'єкта технології можуть бути простими (доступними неспеціалістам), складними (потребують кваліфікації фахівця певного профілю) і комплексними (потребують кваліфікації та участі фахівців у різних галузях). Так, соціальне обслуговування дитини, яка перебуває в соціально-реабілітаційному центрі, забезпечують педагог, психолог, лікар,  соціальний працівник, технічний персонал, інші фахівці.

Будь-які масштабні соціальні інновації потребують суб'єкта, який повинен мати відповідний світогляд, волю, економічну і політичну зацікавленість, а також достатні ресурси і можливості. Деякі дослідники розглядають соціальні інновації як приклад «провалу» ринку, і тому їх основним суб'єктом вважають державу. Справді, соціально безплідна і небезпечна самоорганізація в україн­ській економіці вимагає включення у соціальні процеси ефективного держав­ного управління. «В умовах швидкого зростання інноваційного різноманіття соціальних процесів актуалізується соціальна функція держави, метою якої є спрямування інноваційних процесів у соціально-конструктивний вектор роз­витку».

Першочерговими завданнями держави стають узгодження інтересів різних груп і верств населення, захист прав і законних інтересів громадян, за­безпечення умов їх легальної самореалізації, активної соціально-інноваційної діяльності, взаємного підсилення і солідаризації державних інтересів з суспіль­ними. Тобто, «необхідно перетворення держави — нічного сторожа, держави — бандита, держави — корупціонера та соціального партнера».

Утім, на практиці спроби нашої держави подолати соціальні аномалії владними спосо­бами не тільки не дають соціально-продуктивного результату, а й породжують ще більшу активність соціально-патологічного інноваційного процесу.

Разом з тим успішність соціальної інновації залежить не тільки від зусиль держави, а насамперед від прийнятності її елементів для людей, можливості засвоєння і закріплення суспільством певних нововведень. Здійснюючи інно­ваційну діяльність, необхідно враховувати не тільки потреби, а й міру можливостей суспільства. У зв'язку з цим потрібно зрозуміти, які соціальні групи стануть рушійною силою інноваційного прориву, а хто залишиться байдужим або чинитиме опір.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні