Інтимна лірика Лесі Українки
План
Вступ
1. Пейзажна та інтимна лірика Лесі Українки.
2. Огляд творчості поетеси.
3. Образ ліричного героя.
Висновок
Використана література.
Вступ.
Актуальність.
Перечитування класиків у контексті сьогоденних культурно-духовних реалій України і світу – річ, безумовно, необхідна. На жаль, протягом останнього десятиліття, коли в нашій гуманітарній науці однозначно втратив силу тягар зовнішньої і, зрештою, також внутрішньої цензури, зразків переосмислення української класики маємо негусто. Виразно “пробуксовує” наша гуманітарна думка, виказуючи неспроможність докорінно реінтерпретувати як окремі найвизначніші постаті, так і весь масив національної культури, національної традиції в цілому. Парадоксально, що ніхто, здається, сьогодні не сумнівається в потребі такого перечитування, про це говориться і пишеться повсюдно, проте обходиться частіше таки риторичними закликами, зачакловуваннями, тоді як реальна справа надто повільно й незграбно зрушає із місця.
Власне кажучи, останніми роками означився неослабний інтерес молодих дослідників до Лесі Українки, прецікавої постаті, яка є знаковою фігурою на шляху переорієнтації національної традиції від народницько-реалістичного канону ХІХ століття до модерністичного дискурсу. Не треба бути особливо проникливим, аби зауважити: через нові інтерпретації ідей та творчих позиції Лесі Українки сучасне літературознавство здійснює нову автопроекцію, із виразно означеним палімпсестним змістом щодо надбань минулого.
Соломія Павличко та Віра Агеєва – виходили із засад постмодерністських наукових теорій. Обравши провідним ключем аналізу є фройдівський психоаналіз. У другому – феміністська критика.
Праця Віри Агеєвої, претензійно заявлена у підзаголовку як “постмодерна інтерпретація”, базується головним чином на досвіті західної феміністичної критики