Жанрова своєрідність філософських повістей Вольтера в контексті французької літератури доби Просвітництва

ПЛАН 

Вступ

Розділ 1. XVIII століття – доба Просвітництва

1. 1 Соціально-економічні умови розвитку західноєвропейської культури доби Просвітництва

1. 2 Раціоналістична філософія. Енциклопедизм

1. 3 Просвітництво у Франції

Розділ 2. Вольтер та його творчість

2. 1 Життя та творчість Вольтера

2. 2 Етичні погляди Вольтера

2. 3 Жанрова своєрідність філософських повістей Вольтера в контексті французької літератури доби Просвітництва

Висновки

Список використаних джерел 

ВСТУП 

Філософія просвітництва XVIII століття увійшла в історію європейської філософії і культури як визначальний чинник епохи Просвітництва.

Просвітництво – це культурно-історичний термін (вперше використаний Вольтером та Гердером), що відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанні розуму для суспільного прогресу. Просвітництво є продовженням гуманістичних тенденцій XIV – XV ст. , але відрізняється більшим раціоналізмом і критичністю. Головним прагненням просвітників було знайти завдяки діяльності людського розуму природні принципи суспільного життя. З цієї точки зору було піддано гострій критиці всі наявні форми відношень людей в сфері права, моралі, економіки, моралі тощо.

Через усю філософію Нового часу проходить думка про "розумність" світу, яка у XVIII ст

трансформувалась в ідею просвітництва як головну рушійну силу історії, джерело і основний засіб досягнення рівності, братерства та свободи, тобто такого суспільного стану, що відповідає ідеалу Царства Розуму. В епоху Просвітництва увага філософів повертається від проблем методології та субстанційних основ буття до проблем людського буття, буття суспільства, історії та перспектив розвитку людства.

Основними ідеями французького Просвітництва були - віра в вічний прогрес, культ розуму і науки, нещадна критика старого режиму, церкви і абсолютистської держави, вимоги свободи особистості.

Філософська література спиралась на суспільну думку, її підтримували, пускали в хід гуртки і салони, які слугували провідниками ідей в суспільство.

Головним засобом для здійснення своїх гуманістичних ідеалів просвітителі вважали розповсюдження науки, вони вірили в облагороджуючу дію мистецтва, просякнутого високими ідеями громадянського обов'язку, свободи і моральності, а тому і проблеми моралі і етики, мистецтва і естетики були в центрі уваги просвітителів.

В моду увійшли філософські салони, які часто відвідували Вольтер, Дідро, Руссо, Гельвецій.

Розум і наука - девіз вождя французького Просвітництва Вольтера (1694-1778).

Вольтер (1694-1778 р. р. ), справжнє ім’я Франсуа Марі Аруе у своїх творах «Кандід», «Філософськи словники» та ін. висував ідеї проти феодалізму та кріпацтва, він боровся проти церкви, він боровся проти церкви, релігійної нетерпимості, фанатизму та деспотії. Вольтер – рішучий прибічник рівності громадян перед законом, але треба звернути увагу на те, що він вважав неминучим поділ людей на багатих і бідних. Певний час мислитель визнавав можливість поліпшити життя людей за рахунок так званого «освіченого» монарха, тобто вченого, розумного і справедливого царя чи імператора. Але на схилі свого життя припускався думки, що найкращим державним устроєм є республіка. Він залишився переконаним в неминучості суспільного прогресу.

Мета роботи: дослідити