Жанрова своєрідність філософських повістей Вольтера в контексті французької літератури доби Просвітництва

сатирою та парадоксами.

Помітне місто в художній творчості Вольтера займають драматичні жанри, в особливості трагедія, яких він за шістдесят років написав десь біля тридцяти. Вольтер дуже добре розумів дійовість театрального впливу в пропаганді просвітницьких ідей. Він сам був чудовим декламатором, брав участь в домашніх постановах своїх п’єс. До нього часто навідувалися актори з Парижа. Багато часу він присвічував теорії драматичного мистецтва.

Трагедії Вольтера присвячені актуальним суспільним проблемам, що хвилювали письменника на протязі всього його життя: насамперед це боротьба з релігійною нетерпимістю та фанатизмом, політичне вседозвілля, деспотизм та тиранія, котрим протистоять республіканська доброчесність та громадський обов’язок. Релігійні питання розкриті в таких поемах Вольтера, як «Єдіп» (1718), «Заїра» (1732), «Магомет» (1742), «Смерть Цезаря» (1735), «Агафокл» (1778) та ін.

В драматургії Вольтера знайшлося місце й для інших жанрів: він писав комедії, тексти опер, памфлети. Віддав належне й серйозній повчальній комедії «Блудный сын» (1736). Саме в передмові до цієї п’єси він промовив в майбутньому крилату фразу: «Все жанры хороши, кроме скучного».

Найяскравішим в творчості Вольтера і до сих пір залишаються його філософські оповідання. Цей жанр сформувався в добу Просвітництва та увібрав в себе основні її проблеми та художні відкриття. В кожному такому оповіданні полягає якась філософська теза, котра доводиться або спростовується в ході оповідання. Часто це можна помітити вже з самої назви: «Задиг, или Судьба» (1747), «Мемнон, или Благоразумие людское» (1749), «Кандид, или Оптимизм» (1759)

В ранніх оповіданнях Вольтер широко користується звичною для французької літератури 18 століття східною стилізацією. Так, «Задиг» присвячений «султанше Шераа» (у котрій схильні бачити маркізу де Помпадур, коханку короля), та поданий як переклад арабського рукопису. Труднощі та щастя, дані долею Задігу, кожного разу несуть в себе протилежну думку, ніж та, що очікувалась. Те, що люди вважають випадковістю, насправді є причинно-наслідковим. В цьому оповіданні Вольтер ще стоїть на позиціях оптимізму та детермінізму, хоча це зовсім не заважає йому сатирично змальовувати розбещеність двору, безкарність фаворитів, недосвідченість вчених та лікарів. Прозора східна декорація легко дозволяють розгледіти Париж та Версаль.

В одному з самих визначних оповідань Вольтера є «Кандид», чітко проступає філософський перелом, що відбувся в свідомості письменника після повернення з Пруссії. Оптимістична ідея Лейбніца про «предустановленную гармонию добра и зла», и причинно-наслідкового зв’язка, пануючого в «лучшем из существующих миров», послідовно спростовується подіями з життя - добродійного юнака Кандіда; після несправедливого вигнання з замку, де він виховувався через милість, йде несправедливе вигнання, потім його силою роблять рекрутом, нівечать шпіцрутенами. Замальовуються картини кровавої бійні та мародерства солдат (відголоски прусських спогадів Вольтера). Оповідання має незвичайний сюжет: героїв спіткають надзвичайні пригоди, що йдуть одна за одною в дуже швидкому темпі. Дія переноситься із Німеччини в Португалію, в Новий Світ, в утопічну країну Ельдорадо, де дорогоцінні каміння розкидані прямо долу. Сам контраст між відносно примітивною кінцівкою та напружено-драматичними подіями самого оповідання є характерним для гротескного стилю оповіді. Така кінцівка. У Вольтера може значити уникнення від будь-якого рішення, від можливості обрати одну з концепцій світу. Але є й інша трактовка – заклик перейти від слів до діла.

У

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні