Жанрово-версифікаційна новизна творчості В.Самійленка

поезії переважають ахроматичні тони, які виражаються двома протиставленими групами слів із загальним значенням "світлий" – "темний".

Назви хроматичних кольорів у поезіях В. Самійленка порівняно з ахроматичними вживаються рідше. До них належать слова: 1) синій: Може б, міг я розповісти/ Про красу чужого краю,/ Гори, моря синю воду?; 2) блакитний: Де ти, блакитнеє небо? Чого ти повилося в хмари; 3) червоний: І теє жадання якесь невимовне,/ Неначе б хотілось все вгору летіть,/ Де зорі червоні, де сяєво повне.

Жовтий колір виражається словами: 1) золотий: Все вище та вище до хмар золотих. . . ; 2) злото: О небо, злотом затканий блаките. . . ; 3) дієслово пожовкла виражає процесуальну ознаку: Пишалась гарна квітка та й пожов-кла.

Прикметник зелений вживається у таких значеннях: 1) який має колір трави, листя, зелені:. . . І, вглядівши твої зелені шати;. . . зростило там трави зелений килим. . . ; 2) який заріс зеленню, травою, кущами: Привіт тобі, зелена Буковино!; дієслово зеленіє (-ють) виражає процесуальну ознаку:. . . зеленіють поля. . . ;. . . а зеленіє, променем зогріта.

До слів із компонентом значення кольору відносимо народнопоетичний постійний епітет сизокрилий, ужитий В. Самійленком у традиційному сполученні зі словом орел: Широким помахом крил дужих своїх/ Високо піднісся орел сизокрилий

Найбільш частотними в поета є кольори синій і зелений.

Кольоровий світ мови поета виявляється також у прикметниках, що мають загальне значення кольору, сукупності кольорів, як правило, яскравих. Наприклад, кольористий: Гарна, роцвітлена пишно веселка півнеба підперла,/ В воду прозорую річки спустивши кінці кольористі. і відповідний йому прислівник кольористо, ужитий у переносному значенні:. . . І палючим огнем кольористо блищить. . . . Іменники барвистість і самоцвіти називають яскраве сполучення кольорів:. . . а рослини з'являються в барвистості новій. . . ; Бачив я усякі перли/ І коштовні самоцвіти. . . . Кількісно меншою мірою представлені хроматичні кольори, а також слова із загальним значенням сполучення яскравих кольорів. Слова, що виражають ахроматичні кольори, використовуються у двох системах авторського сприйняття – у площині власне кольору світу, що виражається прямими значеннями слів, і переносно – у плані суспільного життя і душевного стану людини.

Із морфологічного погляду кольори виражаються прикметниками, співвідносними з ними іменниками і дієсловами. Останні передають до певної міри динамічну ознаку, що виражає стан або становлення ознаки (наприклад, жовтіти) або її вплив на суб'єкт сприймання.

Назви ахроматичних кольорів у текстах виступають у протиставленні, виражаючи контраст, що є властивістю поетичного мовлення Володимира Самійленка.

ВИСНОВКИ

 Поетичний світ Володимира Cамійленка є подальшим кроком у розвитку української літератури, збагаченні її словами з абстрактним значенням. Мовна картина світу поета формувалася під впливом певних історичних, культурно-політичних, соціально-економічних чинників, а також залежала від умов народження і виховання, освіти, спілкування з сучасниками.

 Мовна модель поетичного світу Володимира Самійленка складається з двох великих блоків. По-перше, це людина з багатим і своєрідним внутрішнім, духовним світом, по-друге – людина і Всесвіт як поєднання часопростору і довкілля.

 Лексика на позначення внутрішнього світу людини в ліричних поезіях Володимира Самійленка відзначається мінорними тонами, що зумовлюється соціально-економічними, психологічними особливостями його життєдіяльнос-ті. Це визначається перш за все лексико-семантичними групами "людина", "народ", "душа", "серце", "емоції". Ці групи виражаються різними частинами мови: переважають дієслова, друге місце за чисельністю посідають прикметники, за ними відповідно іменники й прислівники. Під час аналізу

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні