Життя і смерть Леоніда Бикова

тому й не знаходилось комедійного сценарію, але цей фільм Биков все ж таки зняв, хоча перед тим він знаходив і пропонував багато літературного матеріалу і не тільки комедійного. Та він ніколи про це не жалкував, бо сценарій був не гірший, ніж у «Стариках», фільм мав успіх, і ця робота тільки вдосконалила його режисерську майстерність.

Час ішов. «Ати-бати. . . » вийшли на екрани. Звільнили Параджанова. Биков нарешті взявся за комедію. Почалася робота над «Прибульцем». Спочатку у нього були певні сумніви щодо того, як саме це треба знімати. Потім він знайшов потрібний стилістичний ключ, і кінопроби блискуче підтвердили, що режисер зробив правильний вибір. А далі автокатастрофа, і через короткий час поява цього не зовсім зрозумілого «заповіту». Тобто спочатку цей документ не виглядав незрозумілим. Всім було ясно, що відчувала людина, коли писала, яким має бути її власний похорон. І якщо і була тут якась нелогічність, ніхто на це не звертав уваги.

Але також було зрозуміло, що Биков, якщо він це писав, не звертався до мільйонів своїх глядачів. Він писав конкретним людям приватного листа, в якому сповіщав про свою останню волю. І все. Він зовсім не прагнув його оприлюднення. Листи видатних людей часто видаються. І, можливо, існують листи Бикова, які варті того, щоб їх надрукувати. Але чому цей випередив усі інші?

От, скажімо, він просить друзів допомогти його родині продати машину, щоб у неї були хоч якісь гроші

А з часом, вдало відзнявши кінопроби, розбиває цю машину вщент. Чи не краще було б знайти якийсь інший спосіб здійснити свій намір? Це не сумнівний жарт. Биков був людиною, яка для стороннього погляду просто не мала недоліків. Його стосунки з людьми, норми його суспільної поведінки виглядали бездоганними. Він, правда, багато палив. Та це було його єдине слабке місце. Більше якихось пристрастей, які б змушували його робити у житті хибні кроки, не спостерігалось. Він любив свою справу і свою родину. Родину більше. І якщо він вже так про неї турбувався, не один рік тримаючи в голові свій намір, то він, мабуть, зняв би фільм, отримав постановочні (а це чималі гроші) і не розбивав би машину. І чому взагалі він передавав свого листа через сторонніх людей? Досить було зателефонувати з лікарні Миколайчуку, щоб той навідався до нього. Чому він не поцікавився, чи отримав той листа?

Як будь-який талановитий митець Биков був внутрішньо вільною людиною. А вільна людина завжди непередбачувана, бо робить вона тільки те, що їй підказує власне сумління. На вже згадуваному Всесоюзному кінофестивалі пішли чутки, що головний приз буде вручено фільму Бикова. Коли він про це дізнався, то пообіцяв відмовитися від нагороди на користь фільму Шукшина «Калина червона». Це було справедливо з будь-якої точки зору. І Биков не міг вчинити інакше.

Він втілив на екрані багато дуже популярних образів. Всі вони говорять його голосом і усміхаються, як він. В кожному з них є частка його особистості. Але від кожного з них його, зрозуміло, відділяє певна відстань. Більша чи менша. Найбільше, мабуть, схожий на самого Бикова капітан Титаренко, який воював за справедливість і за велике