Життя і смерть Леоніда Бикова
З усіх трьох голів Горинича перша була найбільш просунута з питань мистецтва. Вона навіть співчувала Івану. Нарікаючи на те, скільки треба сил і нервів, щоб просвітити таких от Іванів, вона намагалась напоумити його, доводячи, що такий зміст пісні — це просто дурна естетика. Та дарма вона старалася. Іван затявся.
Виникла друга недобра пауза. Биков замислився
Бідний Горинич був просто змушений вдатися до вольового рішення. Сказав, якщо Іван зараз же не затанцює, то просто звідси не вийде. Іван нарешті зрозумів, що жарти закінчилися.
Тут Бикову довелося відіграти третю недобру паузу. До цього була гра словами, але слова скінчилися. Та й що можна було сказати? Він подивився мені в очі, й у погляді цьому було презирство й безвихідь. Потім подивився у вікно за моєю спиною, підняв високо руку, опустив її і зробив якийсь невловимий рух ногами, позначивши таким чином танець. І майже одразу жалібним голосом попросив Горинича відпустити його.
І тут я побачив справжнє обличчя цього змія. Він назвав мене свистуном і шмакодявкою, а потім спитав, що я тут із себе корчу. В Івана слів не було.
Він, мабуть, дійсно не вийшов би з хати, але Горинич прилетів до своєї нареченої не смажити таких от Іванів, а займатися зовсім іншими справами. Тому він наказав Іванові стати обличчям до дверей і попередив, що той зараз вилетить звідси зі швидкістю звуку. Іван, щоб залишити за собою останнє слово, не погодився з таким визначенням швидкості, зауваживши, що вона завелика. Та Горинич, вже, мабуть уявляючи собі принади нареченої, не наполягав: як вийде, так і вийде. Й Іван вилетів.
Це було дуже смішно, адже Биков, окрім тексту, ще вставляв репліки від себе, акцентуючи на абсурдності ситуації. Я чесно визнав,