К.Р. Історія України

План 

1. Слов’янські племена, та їх характеристика, які стали основою формування української, білоруської та російської народностей. 3

2. Причини, хід та наслідки Першої світової війни через призму “українське питання”  10

3. Історичні терміни та поняття: варяги, УСДРП, 14

 

1. Слов’янські племена, та їх характеристика, які стали основою формування української, білоруської та російської народностей

Літопис Руський відносить до слов’ян лише наступні племена: “поляни, древляни, новгородці, полочани, дреговичі, сіверяни, бужани, волиняни”. Літописцем до слов’ян не зараховано племена радимичів і в’ятичів — безпосередніх предків сьогоднішніх росіян. Слов’яни вперше були згадані під своїм іменем в І ст. н. е. , але вже в межах преторської культури деякі археологи виокремлюють слов’ян, не кажучи вже про те, що праісторія слов’янства деякими вченими відноситься до III—II тис. до н. е. Але беззаперечно, слов’яни є автохтонами в Україні – тобто Україна або її частина була прабатьківщиною слов’ян як частини індоєвропейців.
Територіально прабатьківщину слов’ян найчастіше шукають в межиріччі Дніпра і Західного Бугу, над Прип’яттю, у Північному Прикарпатті, над Дунаєм, в межиріччі Вісли і Одеру. Як бачимо, етногенез слов’ян за трьома з основних п’ятьох гіпотез відбувався на території України.
Російські дослідники В. М. Топоров і О. М. Трубачов провели картографування та аналіз архаїчних гідронімів (тобто назв річок та озер) Верхнього та Середнього Подніпров’я, а також Верхнього Подністров’я. Гідроніми як найбільш сталі лінгвістичні характеристики досить чітко можуть свідчити про прабатьківщину того чи іншого народу і є більш достовірним джерелом щодо давньої етнічної історії, ніж назви міст чи сіл

Цим дослідженням було виявлено, що слов’янські гідроніми сконцентровано насамперед на території на південь від Прип’яті і Десни, тобто південніше сучасного кордону України з Білоруссю. На північ від цих річок суцільним шаром присутні балтські гідроніми.

Слов’яни з території України почали заселяти Білорусь лише в VIII—IX ст. н. е. Історична наука остаточно не з’ясувала багато питань щодо походження українського народу. Розглянемо поняття по яким можна ідентифікувати розбіжності між дуже близькими українським, білоруським і російським народами.

 На півдні Правобережжя слов’янські гідроніми сягають верхньої течії Південного Бугу та середнього Дністра, на Заході — верхів’їв Дністра та Прип’яті. Найдавніші слов’янські поселення також відкрито саме на цій території. Це свідчить на користь того, що прабатьківщина слов’ян чи, принаймні, найважливіший ареал розселення слов’ян, причетних до етногенезу українців, знаходився саме між Дніпром і Карпатами (територія Трипільської культури – прим. “Аратти”), а також на Лівобережжі — на Чернігівщині і частині Полтавщини. О. М. Трубачов вважав, що слов’яни є відносно молодим утворенням із архаїчною для індоєвропейських народів мовою. Це він пояснював тим, що область формування індоєвропейців в цілому збігалася з областю формування слов’ян.

Марія Гімбутас стверджує, що “на території на північ від Карпатських гір і в середній течії Дніпра, там, де, як вважається, спочатку поселилися слов’янські народи, можна простежити неперервну спадковість культур, починаючи з появи індоєвропейських курганів і до часів сарматських і східно-германських міграцій”. Сама М. Гімбутас знаходила слов’янську прабатьківщину в Північнокарпатському регіоні.

На зламі III—II тис. до н. е. на місці трипільських поселень лісостепової частини вперше фіксуються пам’ятки так

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні