Календарно-обрядова поезія

ст. – напередодні 14 січня), а також другого Свят-вечора» [35, с. 744].

«Провідна… мета новорічної пісенності – звеличити трудову людину, піднести її на крилах поетичного слова над буденними складними умовами життя, висловити їй найкращі побажання та зичення… Контрастуючи зі справжнім станом речей, щедрівки та колядки, по суті, були своєрідним засобом відображення бажаного в житті. Тим-то вони глибоко імпонували їх виконавцям та слухачам… Своєю граційною поетичністю колядки й щедрівки якнайкраще відповідали святковій атмосфері новорічної урочистості» (Олексій Дей) [54, с. 129].

«В колядках і щедрівках на повну силу буяє народна фантазія, бажане видається за дійсне; яскріє казковий світ, де навіть звичайні побутові речі світяться золотом і сріблом, де панують розважливість, розум, добро і злагода, де всі заможні й веселі – господар такий ясний і красний, як місяць, його жона – як сонце, діти – як зірки» (Наталя Шумада) [20, с. 21-22].

«Від інших народних пісень виконання новорічних пісень відрізняється рядом особливостей.

1. Колядки і щедрівки співаються конкретному адресатові, а після виконання співаки отримують якусь винагороду…

2. Особливістю виконання колядок та щедрівок є й організований характер колядних гуртів…

3. Виконання новорічних пісень випливає з вікового і статевого поділу колядних гуртів. Існує п’ять видів об’єднань: дитячі (хлопчики, рідше хлопчики і дівчатка) віком 7-12 років; хлопчачі («підпарубчаки», 14-16 років), парубочі гурти, мішані гурти (парубки та дівчата шлюбного віку), а також гурти із сімейних пар старших людей» (Анатолій Іваницький) [22, с. 70-71].

«Є місцевості, де колядки і щедрівки не розрізняються співаками. Там, де їх розрізняють, це відбувається на підставі приурочення: колядки співають від Різдва до 31 грудня (ст. стиль), а щедрівки – на Новий рік та на Водохрестя

Це, однак, пізній розклад в народі пісень дуже давнього, язичницького походження.

В науковій фольклористиці розрізнення колядок і щедрівок відбувається на основі складочислової форми. До щедрівок відносять усі пісні розміру (4+4) без приспіву та з приспівом і зрідка 95+5) з приспівом, що має будову (4+4). До колядок зараховують пісенні структури (5+5) з різноманітними приспівами: (3+5+5+3), з 4-складовим приспівом та ін. Звичайно, і серед колядок, і серед щедрівок трапляються й інші форми, зокрема (6+6). Ще однією допоміжною ознакою розрізнення колядок і щедрівок служить приспів. Як правило, в колядках це «Святий вечір!», а в щедрівках «Щедрий вечір!». Інколи розрізнити не вдається. Це не повинно викликати здивування, тому що у фольклорі дифузні явища – річ природна. При записуванні слід запитувати у співаків, до колядок чи до щедрівок вони відносять певну пісню, і зазначати це у паспорті» (Анатолій Іваницький) [22, с. 71].

«На Україні весняні ігри і пісні побутують зараз у двох різновидах: веснянок і гагілок. Гагілки (інакше – гаївки, ягілки, маївки) виконуються лише протягом кількох днів на великодні свята в Галичині, на Волині, Поділлі. На Волині існує також назва рогульки, які, можливо. Належали колись до окремого різновиду веснянок-гаївок. Веснянки співаються з ранньої весни і до завершення сівби – аж до русального тижня (до зелених свят). Цей різновид побутує на лівобережжі, в Подніпров’ї, у Поліссі. Між веснянками і гагілками з функціонального

1 2 3 4 5